Педагогічні ідеї реформатора Джона Дьюї

Ключові педагогічні принципи та цитати видатного філософа та реформатора освіти.

Реформатор освіти, основоположник філософії прагматизму як такої, що можна втілити в процесі шкільного навчання. Джона Дьюї все частіше згадують у процесі реалізації компетентнісного підходу в реалізації освітньої діяльності.

Прагматизм, за твердженням філософа-педагога, полягає у визначенні цінності ступенем користі людям, практичним значенням та направленністю на благо. Усе нове дитиною пізнається заради самих знань. Відповідно, вона цікавиться тим, що може зробити сама. Дж. Дьюї розробив схему із п’яти сходин у сенсі пізнання істини дитиною:

1. Відчуття проблеми.
2. Виявлення її.
3. Уявлення можливого рішення.
4. Виявлення наслідків.
5. Спостереження та експерименти для виведення висновків.

Автор ідеї припускав, що важливим є вміння приймати рішення на основі власного досвіду. Людина, яка у дитячому віці отримала навичку приймати рішення, буде краще підготовлена до життя у мінливому світі.

6 цитат про освіту, школу та дитячі прагнення

• Нав’язувати всім певний сумнівний загальновідомий метод – породжувати посередність в усіх, окрім найбільш обдарованих.
• Освіта – це не тільки підготовка до життя, це саме життя.
• Я постійно думаю про школу, ту школу, де справді творча діяльність визначала б її сутність та служила б джерелом усіх починань. Де вся робота будувалась би за двома напрямками: один – соціальний вимір конструктивної діяльності, другий – контакт з природою.
• Школа – це одна з форм суспільного життя, абстрактної, неконтрольованої, що несе безпосередньо експериментальний характер. І якщо колись філософія буде експериментальною наукою, то відправною точкою для неї буде створення школи.
• Цінність шкільної освіти визначається тим, якою мірою вона формує прагнення до безперервного росту та дає знаряддя для досягнення цієї мети.
• Якщо дитина розуміє, для чого потрібна ця практична навичка, то це допомагає з’ясувати її сутність.

Сутність ідей

На відміну від традиційної системи, навчання за Дьюї має формувати критичне, рефлексивне мислення учнів, поглиблюючи їх власний досвід. Основні принципи навчання: проблемність, інтерактивність, орієнтація на особистісний розвиток учнів. У якості ідеї було запропоновано відмовитись від традиційної навчальної програми. Розклад змінюється відповідно до швидкості засвоєння матеріалу. Надважливе завдання – створити умови для розкриття потенціалу школярів. І, як результат, сформується покоління активних, ініціативних, самостійних та відповідальних людей, готових планувати, приймати рішення та нести за них відповідальність.

Освіта не має надавати дитині перелік беззаперечних істин. Навпаки, вона має підготувати школяра до зіткнення з проблемами та необхідності приймати самостійне рішення на основі свого досвіду.

Фонд BrainBasket запрошує вчителів інформатики до курсу з web-розробки

Фонд BrainBasket запрошує вчителів інформатики взяти участь у всеукраїнському соціально-освітньому проекті WOW Teachers – безкоштовному навчанні основам web-розробки. Проект стартує в рамках соціально-освітньої програми Technology Nation за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Заняття в форматі blended learning (змішане навчання) проводять досвідчені ментори BrainBasket.

Передбачається, що вчителі, які пройдуть навчання, проведуть протягом року позашкільні курси з web-розробки для підлітків на базі шкіл-партнерів проекту та навчальних хабів BrainBaskеt по всій країні. Хаби були створені в 2016-2017 роках в 36 містах України за підтримки відомих IT-компаній Ciklum, Luxoft, GlobalLogic, Navigator та ін.

Отриманні знання вчителі матимуть змогу використовувати на  уроках інформатики або в позашкільній роботі. Програма дозволить навчитися самостійно створювати web-сайти, що сприятиме популяризації вивчення технологій серед старшокласників.

Програму курсу було розроблено групою ентузіастів, досвідчених менторів BrainBasket, з використанням матеріалів відомих світових навчальних закладів та онлайн-ресурсів, зокрема University of London, W3Schools, Microsoft, Mozilla MDN та ін. Навесні 2018 року програма вже була успішно апробована на пілотних групах вчителів у Києві, Івано-Франківську та Сумах, а також на пілотній групі старшокласників у Запоріжжі.

В ході реалізації проекту навчання вчителів планується створення супровідного навчального відео-курсу, який може бути використаний в якості онлайн-посібника для навчання web-розробці в змішаному форматі будь-якими некомерційними освітніми ініціативами та викладачами.

Кандидати проходять конкурсний відбір та невелике тестування, результати якого повідомляються на email, вказаний під час реєстрації в анкеті. Навчальний процес стартуватиме у серпні-вересні 2018 року, по мірі формування груп у вашому місті. По завершенню навчання та успішному захисту фінального проекту учасники отримають сертифікати.

Дізнатися більше про проект та слідкувати за його новинами можна на його сторінці на офіційному сайті Фонду BrainBasket тут: https://brainbasket.org/wow-teachers/.

Вчителі можуть заповнити анкету учасника проекту за посиланням: Анкета вчителя-учасника проекту WOW Teachers.

Окрім навчання вчителів в 2018-2019 роках BrainBasket планує продовжити навчання дорослих основам програмування за програмами Harvard та MIT, проект IT Moms (навчання мам в декреті) і навчання дітей в рамках проекту Technology Nation Kids. Загалом з 2016 року за цими програмами пройшли навчання більше 5000 дорослих і дітей.

Мета програми Technology Nation – дати всім охочим можливість безкоштовно опанувати основи програмування, подолати так званий “страх перед технологіями” та зробити перший крок в ІТ-світ.

Самопрезентація вчителя у соціальній мережі: про що розкаже ваш акаунт

Поради, які допоможуть вчителеві покращити професійний імідж.

Спілкування і обмін інформацією завжди були надзвичайно важливими складовими людського життя. А останнім часом все більшого значення набуває наше спілкування в соціальних мережах. Ми звикли оцінювати людей за тією інформацією, яку вони  про себе «викладають».

Загальновідомо, що HR-фахівці все частіше звертають увагу на профілі шукачів роботи в соціальних мережах, бо вважають важливою представлену там інформацію. Профілі співробітників у мережах Фейсбук, Твіттер або Телеграм навіть можуть стати причиною публічних обговорень і службових розслідувань.

Про що ж може розповісти сторінка вчителя в соціальних мережах і на що треба звернути увагу, якщо ми прагнемо успішно презентувати себе в інтернеті?

1. Аватар

Найперше, на що фахівці у сфері інтернет-комунікацій радять звернути увагу, – головне фото (аватар). Бажано, щоб воно було портретне, за можливості – студійне. Аватар не повинен демонструвати особливості нашого світосприйняття і самоусвідомлення, проте має дати можливість роздивитися обличчя і впізнати при зустрічі.

Було б добре, якби фон, на якому розміщений портрет, був нейтральний, не відволікав уваги від обличчя, не створював додаткових асоціацій. Не варто часто змінювати головне фото. Краще це робити не частіше 1 – 2 разів на рік, або тоді, коли змінюється колір чи довжина волосся, вага, вік тощо. Головне, щоб людина, з якою ви не знайомі безпосередньо, могла легко впізнати вас при зустрічі «в реальному житті».

2. Фонове фото

Треба звернути увагу й на фонове фото – обкладинку. Як зазначають фахівці, воно має працювати на створення шару додаткової інформації, яка має «читатися»  з цього зображення. Воно може розповідати про ваші уподобання, місце роботи, містити картинку з улюбленим краєвидом або архітектурною спорудою. Тут може бути «атмосферне» фото, яке характеризуватиме ваш настрій, створюватиме враження про ставлення до життя, роботи або важливих життєвих подій. До того ж фонове фото можна змінювати часто, оживляючи таким чином свою сторінку і привертаючи до неї увагу.

3. Фото для самопрезентації

Додатковою можливістю для самопрезентації у сучасному Фейсбуці є 5 обраних фото. Це світлини, які докладніше розповідатимуть про вашу професійну діяльність, уподобання, особисті здобутки. Ви перемогли у конкурсі, отримали престижну нагороду, вперше випустили свій клас, провели цікавий урок, познайомилися із авторитетною і знаною людиною, здійснили із учнями захопливу подорож або зробили важливий крок у професійному житті? Маєте світлини? Обов’язково треба їх завантажити!

Але пам’ятаймо, що ці знімки може побачити велика кількість людей, і перед тим, як їх поширювати, ще раз спитаємо себе: чи хочу я, щоб про це знали усі? Якщо нашою метою є успішна самопрезентація, ми маємо чітко визначитися, яку сферу намагаємося представити і відповідно добирати зображення та інформацію. Усе це стосується й інших світлин, які ми поширюємо у стрічці. Якими мають бути завантажувані фото? Вони повинні відповідати основним вимогам:

• розповідати про ті подробиці нашого життя, які ми хочемо зробити публічними;
• стосуватися важливих життєвих і кар’єрних подій;
• не дискредитувати осіб, які на них зображені;
• не повторюватися;
• містити інформативні підписи.

4. Інформація про власника акаунту

Важливим інструментом самопрезентації є розділ «Про себе». Тут необхідно розмістити інформацію про навчальні заклади, які ви закінчили, наявний досвід роботи, професійні здобутки і компетенції. Не забуваймо про розділ «Додати тимчасову інформацію». Тут в кількох реченнях, якщо це можливо, можна не просто розповісти про те, де і ким ви працюєте, а повідомити про те, хто ви, які особливості саме вашої професійної діяльності тощо. Наприклад: «15 років працюю в школі. Навчаю математики найкращих дітей України».

Звісно, соціальні мережі мають й інші можливості для створення професійного образу педагога. Більше інформації про самопрезентацію вчителя і систему безпеки в соцмережах, вплив на учнів і колег, а також про 7 конкретних кроків для покращення свого Фейсбук-позиціонування ви можете дізнатися на вебінарі Сергія Вожжова «Самопрезентація вчителя на Фейсбук – вимоги часу та професійні можливості», який відбудеться 10 серпня о 18.00.

Школи на завжди можуть "дати раду" мобілкам у класі

На практиці виходить так, що школи переважно не дуже переймаються цим питанням. Директори не налаштовані брати лідерство на себе й ухвалювати рішення, які викликають дискусії. І в Інстаграмі можна знайти безліч учнівських селфі, зроблених безпосередньо під час уроків. А булінгові скандали з використанням «мобілок» у школах регулярно потрапляють в новини.

Школи перекидають відповідальність на вчителів, які під пресингом батьків, а інколи — й самих учнів («а що ви мені зробите? Телефон — це моя приватна власність!») не завжди в силах дати раду «мобілкам» в класі та їх впливу на навчальний процес.

Порада міністра Лілії Гриневич «діти заходять в клас на урок, складають в скриньку свої мобільні телефони, відключивши звук» може бути реалізована настільки, наскільки самі вчителі мають волю і можуть домовитися з класом щодо подібної практики.

Якщо з 30 учнів хоча б один відмовиться здавати свій телефон, мотивуючи це тим, що вчитель не має права на подібну вимогу — решта також відчують, що вони ніяк не зобов’язані дотримуватися цього правила. До речі, у Британії, хоч і немає заборони на мобілки в школах, учитель має право забрати її до кінця навчального дня. До того ж, інколи українські вчителі не хочуть брати на себе матеріальну відповідальність, адже телефони дітей — річ досить вартісна, і хто компенсуватиме їх втрату або пошкодження «у разі чого»?

Батькам також нелегко досягти консенсусу в цьому рішенні. Інколи вони не розуміють, які загрози може нести постійний доступ до мобільних у школах — «кібербулінгу» в їх шкільні часи ще не існувало. Інтернет-залежність, як і скролінгова, ще недостатньо досліджені. А наявність зв’язку з дитиною часом справді є необхідністю, особливо у великому місті, коли діти відвідують різні гуртки і позакласні заняття. Всі спроби домовитися між батьками і якось врегулювати чи обмежити використання смартфонів у школах завершуються лише лютими війнами у батьківських групах в тих же мобільних додатках.

Захист і реалізація прав дітей у цифровому середовищі – важливий документ від Ради Європи

4 липня 2018 року Рада Європи прийняла нову Рекомендацію CM/Rec(2018)7 «Про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі».  Перший заступник голови Національної ради Ольга Герасим’юк,  як постійний представник  України в Керівному комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI, поінформувала відповідні державні органи про ухвалення цього важливого документа та попросила про його поширення на офіційних сайтах і використанні у роботі).

Рекомендації містять вказівки щодо необхідності розроблення, втілення і моніторингу державами-членами Ради Європи комплексного стратегічного й скоординованого підходу, а також узгоджених дій і ефективної співпраці на національному та міжнародному рівнях щодо поваги, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі. Згідно із Стратегією Ради Європи про права дитини (на 2016-2021 роки) і Стратегією управління Інтернетом Ради Європи (на 2016-2019 роки) права дитини в цифровому середовищі визначено як один із найбільш пріоритетних напрямів.

Які ж рекомендації надає  державам-членам щодо прав дітей у цифровому середовищі?

Цифрове середовище у безліч способів формує життя дітей, створюючи можливості й ризики для їхнього благополуччя та втілення прав людини. Урядам рекомендується переглянути своє законодавство, політику і практику, щоб забезпечити належне відображення повного спектру прав дитини. Держави також повинні забезпечити, щоб підприємства та інші ключові партнери виконували свої обов’язки з прав людини й несли відповідальність у разі зловживань чи порушень.

Неякісний або ж обмежений доступ до цифрового середовища може вплинути на здатність дітей повною мірою втілювати свої права людини. Державам слід вживати відповідних заходів для того, щоб всі діти мали адекватний, доступний та надійний доступ до пристроїв, підключення, послуг і контенту, які спеціально призначені для дітей; у спеціальних публічних просторах такий доступ має бути безоплатним. Водночас, слід уживати спеціальних заходів для захисту малолітніх дітей від передчасного впливу цифрового середовища.

Держави повинні гарантувати права дитини на отримання та висловлення будь-яких поглядів, думок або висловлювань із важливих для них питань через засоби масової інформації за їх вибором та незалежно від того, чи їхні погляди й думки були позитивно сприйняті державою чи іншими учасниками. До дітей, як до творців і розповсюджувачів інформації в цифровому середовищі, повинна бути донесена інформація про те, як здійснювати своє право на свободу вираження поглядів у цифровому середовищі, поважаючи права та гідність інших. Діти повинні бути обізнані з законними обмеженнями свободи вираження поглядів, наприклад, для запобігання порушень прав інтелектуальної власності й боротьби з підбурюванням до ненависті та насильства. Важливо забезпечити високоякісний контент, спеціально розроблений для дітей.

Держави повинні вжити заходів, щоб забезпечити право дітей брати участь в іграх і в мирних зібраннях та об’єднаннях, а також сприяти участі, залученості, цифровому громадянству та життєстійкості, як в режимі он-лайн, так і поза мережею.

Держави повинні поважати, захищати та виконувати право дитини на недоторканність приватного життя і захист даних. Держави не повинні забороняти законом чи на практиці анонімність, псевдонімічність або використання технологій шифрування для дітей.

Обробка персональних даних повинна відбуватися лише з явною та обґрунтованою згодою дітей та/або їхніх батьків або законних представників. Профілювання дітей для аналізу або передбачення їхніх особистих уподобань повинно бути заборонене законом.

Необхідно посилити заходи зі сприяння розвитку цифрової грамотності, в тому числі щодо формування критичного розуміння дітьми цифрового середовища й освітніх ресурсів. З огляду на швидкість виникнення нових технологій, керівні принципи також пропонують заходи щодо подолання ризиків для дітей у цифровому середовищі. До таких належать: регулярні оцінки ризиків, використання ефективних систем перевірки віку, створення принципів для товарів/послуг, які адресовані дітям або використовуються ними, захист дітей від комерційної експлуатації, невідповідної їх вікові реклами та маркетингу, шкідливих контенту й поведінки, сексуальної експлуатації та насильства, розбещення, онлайн-вербуванню для вчинення злочинів, участі в екстремістських політичних чи релігійних рухах, торгівлі людьми, а також від залякування, переслідування та інших форм насильства.

Дітям і їхнім представникам повинні бути забезпечені доступні,  відкриті й прийнятні для дітей способи подання скарг та пошуку судових і позасудових засобів відшкодування.

Хто створив Інтернет?

Батьками  Інтернет можна назвати організацію ARPA (Advanced Research Projects Agency) – Агентство передових дослідницьких проектів в області оборони при Міністерстві оборони США (DOD), це агентство потім було перейменоване в DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency). Під егідою цього агентства була створена мережа ARPANET (Advanced Research Projects Agency NETwork).До кінця 1969 були з’єднані комп’ютери чотирьох університетів, і з’явилася перша комп’ютерна мережа.
У 1972 році, коли ARPANET вже з’єднував 23 комп’ютера, була написана перша програма для обміну електронною поштою через мережу. Ці мережі володіли тим же недоліком, що і ARPANET, вони могли з’єднувати тільки обмежена кількість однотипних комп’ютерів. Крім того, вони були не сумісні один з одним.
У середині 70-х років для ARPANET були розроблені нові стандарти передачі даних, які дозволяли об’єднувати між собою мережі довільної архітектури, тоді ж було придумано слово “Інтернет”. Саме ці стандарти, що згодом отримали назву протоколу TCP / IP, заклали основу для зростання глобальної комп’ютерної мережі шляхом об’єднання вже існуючих мереж. Їх важливим достоїнством було те, що мережа вважалася в принципі не стовідсотково надійною, і передбачалися засоби боротьби з помилками при передачі даних. У 1983 році мережа ARPANET перейшла на новий протокол і розділилася на дві незалежні мережі – військову і освітню. До цього часу мережа об’єднувала більше тисячі комп’ютерів, в тому числі в Європі і на Гавайських островах. Останні використовували супутникові канали зв’язку.
Розвиток Інтернету отримало новий імпульс, завдяки ініціативі Національного наукового фонду США (NSF) зі створення глобальної мережевої інфраструктури для системи вищої освіти (1985-88). NSF створив мережу швидкісних магістральних каналів зв’язку та виділяв кошти на підключення до неї американських університетів. Інтернет залишався переважно університетською мережею до початку 90-х років, однак NSF відразу взяв курс на те, щоб зробити його в подальшому незалежним від державного фінансування. Зокрема, У 1988 році Інтернет вже налічував 56 тисяч з’єднаних комп’ютерів.
Справжній розквіт Інтернету почався в 1992 році, коли була винайдена нова служба, яка отримала дивну назву “Всесвітня павутина” (World Wide Web, або WWW, або просто веб). WWW дозволяє будь-якому користувачеві Інтернету публікувати свої текстові та графічні матеріали у привабливій формі.

Інтернет-залежність може викликати депресію

Інтернет стрімко увірвався в наше життя і так само, як персональний комп’ютер, ноутбук чи мобілка, заполонив усі сфери діяльності людини. Він є великим джерелом різних видів інформації. Тепер важко уявити сучасне життя без нього, адже за допомогою різних інтернет-сервісів можна багато чого зробити не виходячи із дому: провести будь-яку фінансову операцію, щось купити в інтернет-магазині або продати на аукціоні, просто почитати цікаві новини, пограти в ігри, провести час в популярних соціальних мережах, і так далі.
Тобто, для одних Інтернет – це робота, а для інших розвага. Але незалежно від того для чого людинавикористовує його, надмірне використання Інтернету непомітно переходить в серйозну хворобу– інтернет-залежність, яка, як виявили вчені, може викликати депресію і тривожність у підлітків. Саме підлітки, студенти, а також люди похилого віку найчастіше стають заручниками Всесвітньої павутини (WWW).Недавно у виданні Archives of Pediatrics & Adolescent Medicine були опубліковані результати дослідження, яке проводилося серед 1962 китайських підлітків. У 8,4% учасників, які багато часу проводять в он-лайні, фахівці виявили розвинену клінічну депресію, а 0,2% отримали тривожність.З точки зору медицини, інтернет-залежність – це психічний розлад. Часто інтернет-залежність прирівнюють до алкогольної залежності.Сьогодні, більше 10% користувачів у світі страждають інтернет-залежністю або чумою XXI сторіччя, як вважають деякі фахівці. Так, КНР вже офіційно визнала цю хворобу клінічним захворюванням.