Робототехніка: від глини до нано-матеріалів

 Робототехніка − прикладна наука, що займається розробкою автоматизованих технічних систем (роботів). Орієнтована на створення роботів і робототехнічних систем, призначених для автоматизації складних технологічних процесів і операцій, у тому числі для заміни людини при виконанні важких і небезпечних робіт.

Термін «робототехніка» запровадив письменник-фантаст Айзек Азімов у 1940-х роках.

Письменник-фантаст Айзек Азімов

Обов’язкові правила поведінки для роботів, сформульовані А. Азімовим в оповіданні «Я, робот» такі:

1. Робот не може заподіяти шкоду людині або своєю бездіяльністю дозволити, щоб людині була заподіяна шкода;
2. Робот повинен підкорятися наказам людини, за винятком тих, котрі суперечать першому пункту;
3. Робот повинен захищати самого себе, якщо тільки його дії не суперечать першому і другому пунктам.

Робототехніка спирається на такі дисципліни, як інформатика, фізика, математика, кібернетика.

Які є приводи роботів?

Привід — це «м’язи» роботів. В наш час, на початку XXI століття, найбільш розповсюдженими рушіями у приводах є електричні, але застосовуються й інші, що використовують хімічні речовини або стиснене повітря.

• Двигуни постійного струму : Поки що, більшість роботів використовують електродвигуни, які можуть бути декількох видів.
• Крокові електродвигуни: Як можна припустити з назви, крокові електродвигуни не обертаються вільно, подібно до двигунів постійного струму. Вони повертаються покроково на певний кут під керуванням контролера. Це дозволяє обійтися без давача положення, оскільки контролеру точно відомо, на який кут було зроблено поворот.
• П'єзодвигуни: Сучасною альтернативою двигунів постійного струму, є п'єзодвигуни, також відомі як ультразвукові двигуни. Принцип їх роботи абсолютно відрізняється: маленькі п'єзоелектричні ніжки, які вібрують з частотою більше 1000 разів на секунду, змушують мотор рухатися по колу або прямій. Перевагами подібних двигунів є висока швидкість і потужність, непорівнянна з їх розмірами. П'єзодвигуни вже доступні на комерційній основі й також застосовуються на деяких роботах.
• Повітряні м'язи: Повітряні м'язи — простий, але потужний пристрій для забезпечення сили тяги. За накачування стисненим повітрям, м'язи здатні скорочуватися до 40 % від власної довжини. Причиною такого поводження є плетіння, видиме з зовнішнього боку, яке змушує м'язи бути або довгими й тонкими, або короткими й товстими. Через те, що спосіб їх роботи схожий з біологічними м'язами, їх можна використовувати для виробництва роботів з м'язами й скелетом, аналогічними м'язам і скелету тварин.
• Електроактивні полімери: електроактивні полімери (ЕАП) — це вид пластмас, який змінює форму у відповідь на електричну стимуляцію. Вони можуть бути сконструйовані таким чином, що можуть гнутися, розтягуватися або скорочуватися. Однак, досі немає ЕАП, придатних для виробництва комерційних роботів, оскільки вони неефективні або неміцні.
• Еластичні нанотрубки: Це далекосяжна експериментальна технологія, що знаходиться на ранній стадії розробки. Відсутність дефектів у нанотрубках дозволяє цьому волокну еластично деформуватися на кілька відсотків. Людський біцепс може бути замінений проводом з такого матеріалу діаметром 8 мм. Такі невеликі «м'язи» можуть допомогти роботам у майбутньому, обганяти і перестрибувати людей.

Які є рухові апарати роботів?

1. Колісні роботи: одно-, дво-, три-, чотири- та багатоколісні.
2. Крокуючі роботи: дво-, чотири-, шести- та багатоногі. За способом зчеплення ноги, виділяють: з фіксацією ноги з використанням вакуумних присосок; зі зчепленням спеціальними пристроями або формою (волоски і щетинки у роботів, подібні до комашиних); без спеціального способу фіксації. Окремо можна виділити роботів-андроїдів, що наслідують рухи людини.
3. Плавальні роботи: надводні роботи; підводні роботи; гном.
4. Літаючі роботи: безпілотний літальний апарат (БПЛА)
5. Інші способи руху: стрибальні роботи; роботи, що наслідують рухи змії; роботи, які повторюють рухи черв'яка.

Якою ж була історія роботів?

Історія роботів розпочинається із ідеї про створення людиною живої істоти. Якби людина змогла це зробити, то вона би повторила акт деміурга – створення живого, навіть якщо «життя» при цьому дещо по-іншому розуміється.

Перші рецепти створення життя ґрунтувалися на міфах, магії та релігії. Довгий час у багатьох культурах переважало переконання, що людина була створена із глини, а отже найближчим шляхом буде саме глино-технологія. Але якщо із глиною проблем не виникало, то от із іншою складовою – душею, свідомістю, розумом, які гарантували певну самостійність існування живої істоти, розібратися не могли.

Ліплення людини із глини (реконструкція).

Навіть із розвитком техніки, повністю ідея міфічного акту створення життя не зникла повністю, а переселилася у готичні романи, а згодом у фантастику. Прикладами таких «експериментів» можна назвати ґолема  та монстра Франкенштайна.

Франкенштайн (1932)

Фільм «ґолем»(1920)

Наступний етап в історії роботів пов'язаний із розвитком механіки та застосуванням певних відкриттів для розваг аристократів. Поява легендарних автоматонів ще в Античності (хоч до нашого часу вони не дійшли) і їхній розвиток у Середньовіччі були революційними і цікавими.

Автоматони

Історія розвитку робототехніки сягає своїм корінням в далеку давнину за часів античності. Бажаючі полегшити трудову діяльність і просто гнані науковою ідеєю, винахідники давнини створювали найпростіші механізми, що виконували деякі елементи руху.

Перші креслення, що збереглися, належали Да Вінчі, який створив робота-лицаря, що рухався.

Да Вінчі «Робот-лицар»

Історія сучасних роботів пов’язана із кількома людьми. Сам термін «робот» з’явився завдяки творчості чеського письменника Карела Чапека і його фантастичній п’єсі «Rossumovi univerzální roboti» (1920). Якщо точніше, це були не зовсім роботи, а радше кіборги (навіпмеханічні і напіворганічні істоти). Однак в науці слово закріпилося і застосовується досі.

Двадцяте століття було ознаменоване становленням сучасної робототехніки, появою роботів, здатних виконувати записану послідовність команд. Пізніше в 1942 році Айзеком Азімовим – відомим письменником і популяризатором науки –введено термін «робототехніка». А також він був першим автором, який сформулював в своїй книзі 3 закони робототехніки, які зазначені на самому початку статті.

Доволі швидко у цій сфері зрозуміли, що недостатньо лише зробити тіло робота. У цьому випадку ми отримуємо лише механічну ляльку. Набагато важливіше придумати, як робота зробити автономним. Щоб він думав, вирішував, демонстрував свободу волі, адаптувався до середовища, пізнавав світ і самоусвідомлювався. Ця ідея стала визначальною для подальшого розвитку робототехніки. Назвемо основні факти – як все було…

1948 рік – Норберт Вінер сформулював принципи кібернетики, які лягли в основу практичної робототехніки.

1951 рік – Реймонд Герц запатентував дистанційну «руку», яка застосовувалася для роботи із радіоактивними матеріалами.

1959 рік – розробка першого промислового робота. Перший промисловий робот був створений винахідником-самоучкою Джорджем Деволом. Робот важив дві тони і управлявся програмою, записаною на магнітному барабані. Творці використовували гідравлічні приводи, а точність маніпулятора становила 0,254 мм. В результаті був оформлений патент США № 2988237 і заснована компанія Unimation. Саме Unimation Джорджа Девола прийнято вважати родоначальником роботобудування.

1960-ті рр. – з’являється «Звір» (Beast) в Університеті Джона Гопкінза (США). Мобільний прото-робот, який мав зародки власного інтелекту і орієнтувався у просторі.

1962 рік – встановлений перший циліндричний робот промислового типу Versatran від компанії AMF (American Machines and Foundry), розроблені Джонсоном (Harry Johnson) та Міленковічем (Veljko Milenkovic). Такі роботи були встановлені на заводі Ford у Гуанчжоу, США. Назва Versatran була від слів "versatile transfer".

1965 рік – General Electric випускають «Квадропед» (Walking Truck). Вага – більше тони. Основна місія цього робота – допомога солдатам долати пересічену місцевість.

1968-1969 рік – створений перший промисловий робот «стенфордська рука» – робот-маніпулятор аналогічний людській руці і поява «Щупальця» Марвіна Мінскі.

1969 рік – створення першого зразка технічного зору для робота. Перший технічний зір для промислових роботів було продемонстровано в Стенфордському дослідницькому інституті.

1969 рік – поява перших фарбувальних роботів у світі. Норвезька корпорація розробила Trallfa – перші промислові фарбувальні роботи для власного використання. Основним поштовхом для розвитку цього напрямку стала нестача робочої сили в цьому періоді.

1970 рік – презентація Шейкі – мобільного робота, здатного створювати карти простору і орієнтуватися завдяки ним.

1970 рік – Hitachi (Японія) створило інтелектуальний технічний зір. Робот вперше зміг визначати габарити виробів і місце їх розташування.

1971 рік – встановлена перша роботизована лінія на заводі Daimler Benz. Перша виробнича лінія із застосуванням зварювальних роботів в Європі була поставлена компанією KUKA на завод Daimler Benz, Sindelfingen.

1973 рік – створений перший шести-осьовий промисловий робот в світі KUKA Famulus. KUKA розриває угоду про використання роботів Unimate і приступає до розробки власних роботів. Промисловий робот KUKA Famulus, був першим у світі шести-осьовим маніпулятором із застосуванням електроприводу для всіх осей.

1973 рік – розробка нового типу робота Stanford arm. Stanford arm – це роботизована рука, призначена для складання невеликих виробів з використанням датчиків торкання і сенсорів зворотного тиску. Управління роботом здійснювалося з допомогою міні-ЕОМ. Пізніше, творець даного робота професор Шейман заснував компанію Viacarm Inc для просування і реалізації даної технології на виробничих підприємствах.

1974 рік – поява першого промислового контролера для управління роботом. За замовленням компанії Cincinnati Milacron Corporation був створений перший у світі промисловий робот – програмований контролер. Робот був названий T3.

1974 рік – вперше був застосований цифровий мікропроцесор в контролері робота. Промисловий робот IRB 6 від компанії ASEA (майбутня ABB), був першим маніпулятором управління, яке здійснювалося контролером S1, в якому використовувався 8-ми бітний мікропроцесор Intel. Об’єм пам’яті процесора становив 16Кб. S1 мав 16 цифрових входів/виходів і програмувався з допомогою 16 клавіш і чотирирозрядного цифрового дисплея.

1975 рік – створено перший промисловий робот вантажопідйомністю до 60 кг. З появою попиту в автомобільній промисловості на роботи з більш високою вантажопідйомністю, компанія ABB створила перший у світі промисловий робот з корисним навантаженням до 60 кг. Вперше цей робот був використаний на заводі Saab, Швеція.

1976 рік – робот вперше в космосі. Рука робота вперше була застосована в космічних зондах Viking 1 і 2.

1978 рік – перші універсальні складальні роботи PUMA від Unimation і Vicarm. За підтримки General Motors, були впроваджені роботи PUMA (Unimation/Vicarm) для автоматизації складальних процесів. Це дозволило скоротити значну частину людей, зайнятих у подібних рутинних операціях.

1978 рік – розробка перших роботів SCARA. Хіроші Макино з університету Яманасі, Японія, розробив робота-SCARA. Це був технологічний прорив, оскільки саме роботи Scara були оптимальним рішенням для деяких технологічних операцій пов’язаних з швидким переміщенням виробів.

1979 рік – створений перший робот з використанням редукторів. Завдання по автоматизації точкового зварювання, відкрили нову еру в робототехніці з застосуванням електро-редукторів, які прийшли на зміну гідравлічним приводам. Компанія Nachi, Японія розробили перший робот на базі редукторів.

1981 рік – виробництво перших роботів Puma в Європі. Фінська компанія Nokia приступила до виробництва промислових роботів за ліцензії Unimation. У 1980-их роках було випущено близько 1500 роботів з торговим назвою Puma, серед них була популярна модель Puma-560.

1982 рік – IBM (International Business Machines сorporation) розробляє мову програмування для роботів. Спеціально для роботизованих пропозицій IBM створив потужну і легко застосовну мову програмування.

1983 рік – під час аварії на АЕС Трі-Майл-Ійленд було застосовано мобільного робота-ремонтника, оскільки радіація перешкоджала роботі рятівників-людей.

1984 рік – компанія Adept з'явилася на ринку новий тип роботів SCARA із застосуванням електродвигунів. Нова конструкція зробила роботи більш простими і надійними, зберігши високу швидкість.

1985 рік – вперше роботи почали виготовляти роботів. Перші, хто використовував власні промислові роботи для створення роботів, була компанія Fanuc.

1992 рік – компанія ABB (Asea Brown Boveri) представила принципово новий контролер S4. Він значно полегшив створення робочих програм робота за рахунок зручного зовнішнього інтерфейсу.

1992-1994 рік – роботи Данте почали вивчати кратери вулканів і готуватися відправитися в космос. Хоч перша спроба завершилася невдало і робот не зумів дійти до місця призначення, але це не зупинило науковців.

1996 рік  – компанія KUKA випустила перший контролер на базі Windows. Вперше контролер запропонував користувачу зрозумілий інтерфейс Windows, а так само 6d мишку для спрощення і прискорення процесів створення керуючих програм.

1996-1997 рік – на Марс було відправлено марсохід, який зумів дистанційно дослідити геологічні зразки, сфотографувати поверхню і дещо наблизити людство до омріяної колонізації Сонячної системи.

2000 рік – корпорація Honda випускає Asimo – робота-андроїда, який легко пересувається у просторі, має складну і сучасну систему орієнтування та розпізнавання об’єктів навколо себе.

2003 рік – робот відправився на Марс. Місія Mars Exploration Rover почалася в 2003 році з моменту відправлення з двох роботизованих марсоходів для дослідження Марса і його геології.

2003 рік – компанія KUKA – першою з виробників промислових роботів представила Атракціон, який отримав назву Robocoaster. Він застосовувався в парках розваг і спеціалізувався на екстремальному обертанні любителів гострих відчуттів.

2004 рік – компанія Motoman представила перший контролер (NX100), який забезпечував синхронне керування чотирма роботами (до 38 осей). NX100 отримав сенсорний екран і базувався на операційній системі WindowsCE.

2004 рік – розважати людство починає Робосапіен, дітище Марка Тілдена.

2006 рік – створення людиноподібного промислового робота Motoman, Японія. Даний робот з 13 осями дуже добре проявив себе в операціях зі складання виробів.

2007 рік - перший промисловий робот вантажопідйомністю 1000 кг KUKA.

2008 рік – робот вчиться грати на скрипці

2010 рік – робот опановує фортепіано.

2013 рік – Google купують компанію Boston Dynamics, яка активно долучається до роботобудування. Основні робото-діти: BigDog, CHEETAH, LittleDog, Atlas та ін. Дехто із знавців передбачає, що саме із цих роботів або їхніх дітей почнеться кінець людства. Чому? Бо в роботів хороша пам’ять.

Еволюція роботів тісно пов’язана із загальним технічним прогресом людства, із пошуками супер-інтелекту, із побоюваннями щодо майбутнього і мріями трансгуманістів про нові можливості наших нащадків.

Що таке робототехніка на платформі Arduino?

Arduino (Ардуіно) – апаратна обчислювальна платформа, основними компонентами якої є плата введення-виведення і середовище розробки. Arduino може використовуватися як для створення автономних інтерактивних об’єктів, так і підключатися до програмного забезпечення, що виконується на комп’ютері. Arduino як і Raspberry Pi відноситься до одноплатних комп’ютерів.

Як пов'язані Arduino і роботи?

Відповідь дуже проста – Arduino часто використовується як мозок робота.

Перевага плат Arduino перед аналогічними платформами – відносно невисока ціна і практично масове поширення серед любителів і професіоналів робототехніки та електротехніки.

В наш час вивчення робототехніки значно помолодшало, і кожен школяр сьогодні може стати справжнім вченим-конструктором. Як стартова платформа для розвитку навичок роботобудування, ідеально підходить платформа Arduino. Вона являє собою зменшений комп'ютер, який дозволяє програмувати дії для управління будь-якими механізмами, включаючи складні конструктори та роботи. Діти будь-якого віку можуть програмувати електронні проекти, складність буде залежати від їх навичок і знань, а також створювати корисні для дому та дозвілля моделі, що виконують ряд функцій. Їм належить освоїти справжні мови програмування С ++ та Scratch for Arduino.

Які сучасні моделі роботів?

З розвитком науки та техніки, підтримкою інновацій робототехніка перетворилася в самостійну наукову сферу. Головною властивістю будь-якого механізму та робота є його корисність. Залежно від корисності машини в тій чи іншій сфері життя заведено виділяти такі різновиди роботів: будівельні, промислові, побутові, авіаційні, медичні, дослідницькі, ігрові, екстремальні (військові, космічні, підводні).

Також роботи можна розділити на:

• керовані й автономні;
• мобільні та стаціонарні.

5 основних напрямків розвитку робототехніки

• Промислова автоматизація та роботи
• Безпілотники
• Логістика
• Медичні роботи
• Штучний інтелект

У сучасній медицині роботи випускаються серійно, і без багатьох з них складні діагностичні процедури були б зовсім неможливі. У 1985 році робот Unimation Puma 200 допомагав у взятті біопсії мозку в пацієнта, що стало значним проривом робототехніки в медицині. Пізніше, через 7 років робот ProBot зробив вперше в світі самостійно операцію.

Робот Unimation Puma 200

Розробка першого побутового робота була здійснена компанією Sony, і в пам'яті багатьох людей залишився саме цей вид робота як вершини технічного розвитку. Його звали AIBO і виглядав він як собака.

Sony Aibo робот собака

Для забезпечення безпеки та охорони громадського порядку всюди застосовуються роботи в сучасному світі. Так, поліція й охоронні організації широко застосовують для цих цілей безпілотні літальні апарати (БПЛА).

За робототехнікою однозначно велике майбутнє і кожен з нас через кілька десятків років матиме можливість використовувати складні роботизовані системи у повсякденному житті.

Де мають застосування сучасні роботи?

Оскільки все більше і більше роботів призначено для виконання окремих завдань, важливо зробити їх класифікацію. Наприклад, багато роботів призначено для праці з монтажу, і не можуть бути легко пристосовані для інших застосувань. Їх називають «складальними роботами». Для зварювання шва, деякі виробники постачають повні зварювальні системи з роботом, тобто зварювальне устаткування поряд з іншими зручностями обробки матеріалів, таких як, поворотні столи та інше, як єдине ціле. Така інтегрована роботизована система, називається «зварювальний робот». Деякі роботи спеціально призначені для маніпулювання важкими навантаженнями і позначені як «важкі роботи службових обов'язків».

Можливі області застосування роботів можуть бути такими.

Військові роботи.

Caterpillar планує розробити дистанційно керовані машини та повністю автономних важких роботів. Деякі підіймальні крани, вже керуються дистанційно.

Було показано, що робот може виконувати скотарські завдання.

Роботи все частіше використовуються у виробництві (з 1960 року). В автомобільній промисловості, вони можуть складати більше половини від загальної «праці». Є навіть фабрики «з вимкненим світлом», такі як завод з виробництва клавіатур IBM у Техасі, котрий на 100 відсотків автоматизовано.

Роботи, такі як HOSPI, використовуються як кур'єри в лікарнях (лікарняний робот). Інші лікарняні завдання, виконують роботи рецепціонери, гіди і носильники-помічники

Роботи можуть служити офіціантами і кухарями, також і у домашніх умовах. «Boris» – це робот, який може завантажувати посуд до посудомийної машини.

Робот бойового спорту — хобі або спортивний захід, де два або більше роботів борються на арені, щоби вимкнути один одного.

Очищення забруднених територій від токсичних відходів або продуктів ядерних установок.

Сільськогосподарські роботи (AgRobots).

Внутрішні роботи, очищення приміщення та догляд за людьми похилого віку.

Медичні роботи, що виконують дії з малоінвазивної хірургії.

Домашні роботи з повним використанням.

Освітня робототехніка.

Роботи стали поширеним навчальним посібником у деяких середніх і вищих навчальних закладах, а також у численних літніх таборах молоді, задля підвищення інтересу до програмування, штучного інтелекту і робототехніки серед студентів. У деяких університетах світу, перший рік навчання включає комп'ютерні курси програмування роботів, на додаток до традиційної програмної інженерії, на основі курсових робіт.

Використані джерела:

1. Інтернет-сайт: https://chg.dcz.gov.ua/publikaciya/robototehnika-shtuchnyy-intelekt
2. Інтернет-сайт: http://edurobots.ru/kurs-arduino-dlya-nachinayushhix/
3. Інтернет-сайт: https://lviv.com/panoptykum/korotka-istoriya-robotiv/
4. Інтернет-сайт: https://www.imena.ua/blog/5-directions-of-development-of-robotics/
5. Інтернет-сайт: https://sites.google.com/site/leonardodavinci4proekt/home/povitranij-gvint/robot---licar
6. Інтернет-сайт: https://sites.google.com/site/robototehnika98/rozvitok-robototehniki
7. Інтернет-сайт: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0

Стівен Гокінг: внесок у сучасну науку та космологію

 Стівен Гокінг — один з найвидатніших фізиків-теоретиків і космологів XX століття, чия наукова діяльність значно вплинула на розуміння Всесвіту. Він став відомим завдяки своїм працям над чорними дірами, квантовою гравітацією і теорією Великого вибуху, а також завдяки здатності популяризувати складні наукові концепції.

Біографія

Дитинство та юність. Стівен Вільям Гокінг народився 8 січня 1942 року в Оксфорді, Англія. Стівен був старшим із чотирьох дітей у родині. Його народження припало на час Другої світової війни, тому сім'я вирішила переїхати до безпечнішого Оксфорда з Лондона. Батько, ФренкГокінг, був біологом, а мати, Ізабель, займалася політичними та науковими питаннями, будучи однією з небагатьох жінок, які отримали освіту в Оксфорді у той час.
З дитинства Гокінг демонстрував великий інтерес до математики та фізики. У школі його дражнили за неохайний зовнішній вигляд і своєрідну манеру поведінки, проте він завжди мав цікавість до науки і питань Всесвіту. У підлітковому віці Гокінг став відомим як "Ейнштейн", оскільки мав видатні здібності до точних наук і вирізнявся вмінням швидко розв’язувати математичні задачі.

Шкільні роки. Стівен Гокінг почав своє навчання у школі в місті Сент-Олбанс, що неподалік Лондона, куди його сім'я переїхала, коли він був ще дитиною. З дитинства Стівен виявляв інтерес до науки і математики. Хоча він не завжди був найстараннішим учнем, він вирізнявся здатністю швидко засвоювати складні ідеї та розв’язувати нестандартні задачі.

Гокінг захоплювався конструюванням — він навіть збудував саморобний комп'ютер з підручних матеріалів, що було вражаючим досягненням для того часу. Одним із його улюблених предметів була математика, проте його батько прагнув, щоб Стівен займався більш «практичною» наукою, наприклад медициною.

Оксфордський університет: бакалаврський ступінь. Після школи, у віці 17 років, Гокінг вступив до Оксфордського університету, де почав вивчати природничі науки, обравши спеціалізацію з фізики. Це стало певним компромісом між його інтересами і прагненням батька. На той час факультет математики в Оксфорді не пропонував окремої програми, тому Гокінг обрав фізику, сконцентрувавшись на космології та теоретичній фізиці.

На перших курсах Оксфорду Стівен не завжди показував високі академічні результати. Він був досить безтурботним студентом і не завжди докладав зусиль до навчання. Але йому вдавалося блискуче складати іспити та виявляти глибоке розуміння матеріалу. Згодом, на третьому курсі, коли він почав серйозно займатися космологією, його академічні успіхи стали більш помітними. Закінчивши навчання, він отримав ступінь бакалавра з відзнакою в галузі природничих наук.

Кембриджський університет: аспірантура. Після завершення навчання в Оксфорді Гокінг вирішив продовжити наукову діяльність і вступив до аспірантури в Кембриджському університеті, де почав вивчати космологію. Він потрапив під керівництво відомого астронома і космологаДеннісаСкіами, який був провідним спеціалістом у галузі теоретичної астрофізики. Під його керівництвом Гокінг працював над фундаментальними проблемами космології, зокрема над природою сингулярностей і початковим станом Всесвіту.

Саме під час навчання в Кембриджі йому поставили діагноз аміотрофічного бічного склерозу (ALS), що стало великим випробуванням. Однак, незважаючи на серйозне погіршення здоров’я, Гокінг не тільки не полишив науку, але й доклав усіх зусиль для завершення своєї дисертації. Завдяки наполегливій праці та підтримці близьких він зміг отримати ступінь доктора філософії (PhD) у 1966 році.

Його дисертація на тему «Властивості розширення всесвітів» стала одним із перших великих досягнень, і вона привернула увагу наукового товариства до молодого дослідника. Вона підтверджувала теорію Великого вибуху, на яку тоді дивилися із сумнівом, та досліджувала природу сингулярностей, що заклало основу для подальших розробок в астрофізиці.

Лукасовська кафедра в Кембриджі. У 1979 році Стівен Гокінг став Лукасовським професором математики в Кембриджі — почесною посадою, яку колись займав Ісаак Ньютон. Ця посада підтвердила його статус одного з найвидатніших фізиків сучасності. Завдяки своїм дослідженням і вмінню популяризувати складні теорії він став знаним не тільки серед науковців, але й серед широкої аудиторії.

Діагноз та новий етап життя. У 21-річному віці, під час навчання в Кембриджі, Гокінг почав помічати проблеми з координацією рухів і постійне послаблення м’язів. Лікарі поставили йому діагноз — аміотрофічний бічний склероз (ALS), також відомий як хвороба ЛуГеріга. Лікарі прогнозували йому всього кілька років життя, що стало для молодого науковця великим потрясінням. Попри це, хвороба поступово прогресувала, а не призвела до миттєвого погіршення стану, як очікувалося.

Саме в цей важкий період Гокінг вирішив одружитися зі своєю подругою Джейн Вайлд. Їхній шлюб дав йому силу і мотивацію продовжувати життя і наукову діяльність. Джейн стала його підтримкою і доглядала за ним, незважаючи на поступову втрату рухових функцій.

Особисте життя. Важливим моментом у житті Гокінга стало його одруження з Джейн Вайлд у 1965 році. Вони познайомилися до того, як його стан почав сильно погіршуватися. Їхній шлюб став для нього великим моральним підґрунтям, а підтримка Джейн допомогла йому витримати безліч випробувань. У них народилося троє дітей — Роберт, Люсі та Тім, і попри прогресування хвороби Гокінг продовжував активно працювати.

Стівен Гокінг з першою дружиною Джейн та дітьми – донькою Люсі та синами Тімоті і Робертом

Хвороба поступово обмежувала його рухливість, і врешті він був прикутий до інвалідного візка. Втрата здатності говорити унаслідок трахеотомії стала ще одним ударом. Спілкуватися він зміг завдяки спеціально розробленому синтезатору мови, яким керував за допомогою м'яза щоки. Синтезатор став його голосом, і завдяки йому Гокінг міг писати книги, читати лекції та спілкуватися з колегами.

У 1995 році Гокінг одружився вдруге — на своїй доглядальниці Елайн Мейсон. Їхній шлюб був складним і викликав суперечки серед близьких, але тривав до 2006 року, після чого вони розлучилися. Хвороба продовжувала прогресувати, але Стівен залишався активним у науці та суспільному житті.

Стівен Гокінг з другою дружиною Елайн Мейсон

Спадок.Гокінг продовжував працювати аж до кінця свого життя, залишаючись науковцем, популяризатором і джерелом натхнення для багатьох людей. Його лекції, книги і публічні виступи залишили великий внесок у науку та культуру. Він став однією з найвідоміших постатей у світі науки завдяки своїм видатним досягненням і силі духу, яка допомогла йому подолати хворобу і продовжити свою роботу.

Стівен Гокінг помер 14 березня 2018 року у віці 76 років. Він прожив значно довше, ніж прогнозували лікарі, і залишив по собі великий спадок як вчений, педагог і приклад неймовірної сили духу.

Наукова діяльність

Його життя та досягнення продовжують надихати вчених, студентів і широке коло людей, яким він показав, що навіть найважчі обставини не можуть зупинити прагнення до знань. Його науковий і культурний вплив залишаються незгасними, а спадок продовжує жити в нових поколіннях дослідників.

Перші кроки у дослідженнях.Незабаром після завершення аспірантури Гокінг почав співпрацю з математиком Роджером Пенроузом, досліджуючи сингулярності в рамках загальної теорії відносності. Їхні результати стали великим проривом і підтвердженням теорії про те, що Всесвіт мав початок у вигляді сингулярності. Вони розробили математичну модель, яка стала важливим теоретичним доказом теорії Великого вибуху, а згодом лягла в основу сучасних моделей еволюції Всесвіту.

Теорія сингулярності та початок Всесвіту. На початку своєї кар'єри, у 1970-х роках, Гокінг разом з математиком Роджером Пенроузом працював над теоремами сингулярності в загальній теорії відносності. Вони розробили математичні докази, які підтверджували, що Всесвіт мав початкову точку — сингулярність.

Це відкриття стало основою теорії Великого вибуху, підтвердивши ідею про те, що Всесвіт має обмежений вік і почався з точки нескінченної щільності та температури. Їхня робота з сингулярностями також поглибила розуміння чорних дір та гравітаційних колапсів, що зробило значний внесок у сучасну космологію.

Теорія випромінювання Гокінга. У 1974 році Гокінг запропонував революційну ідею, відому як «випромінювання Гокінга». Вона ґрунтувалася на об'єднанні квантової механіки та загальної теорії відносності. Гокінг виявив, що чорні діри, всупереч усталеній думці, не є повністю чорними. Через квантові ефекти вони можуть випромінювати енергію і втрачати масу.

Ідея базувалася на квантових флуктуаціях у просторі біля горизонту подій чорної діри. Там спонтанно утворюються пари частинок та античастинок, одна з яких поглинається чорною дірою, а інша виривається назовні. Цей процес поступово призводить до «випаровування» чорної діри.

Теорія випромінювання Гокінга стала фундаментальною в сучасній фізиці і призвела до виникнення парадоксу інформації чорних дір, який став одним з найбільших нерозв’язаних питань теоретичної фізики. Відповідно до теорії Гокінга, інформація, що потрапляє до чорної діри, зникає разом із нею, що суперечить принципам квантової механіки.

«Модель Всесвіту без меж». У 1983 році Гокінг спільно з американським фізиком Джеймсом Хартлом запропонував концепцію «моделі Всесвіту без меж», яка стала відомою як «стан Гартла-Гокінга». Вони запропонували, що на початковій стадії існування Всесвіту не було чіткої межі між простором і часом, а обидві ці складові існували як єдина «сфера».

Згідно з цією моделлю, початок Всесвіту можна уявити без чіткої сингулярності, де час «плавно» переходить у просторову координату. Це дозволяє уникнути точки з нескінченною щільністю та температурою, що, на думку Гокінга і Хартла, було б логічним підходом для квантової моделі початку космосу. Ця модель надихнула багатьох учених на пошук квантової теорії гравітації і залишається однією з найважливіших ідей у космології.

Квантова гравітація і пошук «теорії всього».Гокінг активно працював над ідеєю квантової гравітації — теорії, яка б поєднала загальну теорію відносності з квантовою механікою. Це завдання є одним із головних завдань теоретичної фізики. Теорія всього має пояснювати всі відомі взаємодії в природі, включаючи гравітацію, як єдиний механізм.

Хоча Гокінгу не вдалося знайти кінцеву теорію всього, його роботи стали основою для подальших досліджень, зокрема у таких галузях, як теорія струн, квантова гравітація і підходи, засновані на принципах суперсиметрії та петльової квантової гравітації. Він був переконаний, що рішення криється в об’єднанні квантових і гравітаційних принципів.

Дослідження щодо природи простору-часу та чорних дір. Одним з цікавих аспектів досліджень Гокінга були його роботи з топології та природи простору-часу у контексті чорних дір. Він розглядав концепції «червоточин» (wormholes), теорій, що можуть пояснити можливість подорожей у часі. Гокінг вважав, що такі тунелі між різними точками простору-часу, можливо, існують, але ймовірно нестійкі та недосяжні для подорожей.

Популяризація науки і «Коротка історія часу». Окрім наукових досягнень, Гокінг зробив значний внесок у популяризацію науки. Його книга «Коротка історія часу», видана у 1988 році, стала світовим бестселером і зробила складні наукові концепції доступними для широкої аудиторії. Гокінг використовував просту мову для пояснення таких понять, як походження Всесвіту, природа чорних дір, час і простір. Його праці допомогли мільйонам людей зрозуміти основи сучасної фізики та космології.

Крім «Короткої історії часу», Гокінг написав й інші популярні книги, як-от «Всесвіт в горіховій шкаралупі», «Великий задум» та «Короткі відповіді на великі питання», які також отримали високу оцінку та популярність.

Парадокс інформації чорних дір. Одна з найбільш знакових дискусій, розпочатих Гокінгом, стосується так званого «парадоксу інформації чорних дір». Згідно з його теорією випромінювання, чорні діри втрачають масу і можуть повністю зникнути. Це означає, що інформація про об'єкти, які вони поглинули, теж зникає. Проте в квантовій механіці існує принцип збереження інформації, що суперечить такому процесу.

Протягом десятиліть ця проблема залишалася нерозв'язаною і викликала численні дискусії серед фізиків. Пізніше Гокінг змінив свою позицію і припустив, що інформація все ж може зберігатися, але специфічні деталі парадоксу залишаються невідомими.

Наукова діяльність Стівена Гокінга заклала основу для багатьох відкриттів і наукових досліджень. Його роботи вплинули не тільки на теоретичну фізику та космологію, а й на загальне уявлення людства про природу Всесвіту, межі часу і простору. Гокінг залишив великий науковий спадок, і його ідеї продовжують надихати фізиків, філософів і людей у всьому світі на дослідження фундаментальних питань про наше існування.

Сервіс Canva: від теорії до практики

 Canva – це потужна онлайн-платформа для створення різноманітних графічних матеріалів: від простих логотипів до складних презентацій. Завдяки величезній бібліотеці шаблонів, зображень, шрифтів і ілюстрацій, ви можете легко втілити будь-яку творчу ідею. А інтуїтивно зрозумілий інтерфейс дозволяє працювати в Canva навіть тим, хто не має спеціальних знань, й допомагає зосередитись на змісті, а не на технічних деталях. Тож не дивно, ще цей сервіс користується великою популярністю серед освітян. Адже він допомагає створювати унікальні навчальні матеріали та перетворити урок на маленьке свято креативності. І саме про це ми поговоримо під час Всеукраїнської інтернет-конференції «Canva для вчителів: практичний інтенсив». Наші спікери поділяться цікавими ідеями та корисними порадами щодо використання цього ресурсу в освітньому процесі та у професійній діяльності педагогів.

А ще ми підготували огляд освітніх продуктів «На Урок», який допоможе покращити теоретичну базу та вдосконалити практичні навички. 

Сервіс Canva: якісне створення візуального контенту 

Canva  ідеально підходить для педагогів, які хочуть заощадити час і при цьому отримати якісний та професійний результат. За його допомогою ви можете швидко та легко створювати візуальний контент й тим самим робити уроки більш цікавими та яскравими. Цей онлайн-сервіс пропонує величезну бібліотеку шаблонів, які можна налаштувати під свої потреби і створити унікальний дизайн та яскраві макети для уроків всього за декілька хвилин. У цій статті ми стисло розглянули основний функціонал, який пропонує базова (безкоштовна) версія та запропонували декілька ідей для створення інфографіки та презентацій.

---

Використання сервісу Canva для створення учнівських проєктів: 5 ідей

Canva – це не просто графічний редактор. Це цілий всесвіт можливостей для створення яскравих і оригінальних проєктів! Він чудово підходить для проєктної роботи учнів, адже має інтуїтивний інтерфейс, зрозумілий навіть для молодших школярів, величезну кількість шаблонів і різноманітні елементи, які дозволяють створювати унікальні та креативні дизайни. А ще Canva надає можливість декільком користувачам працювати над одним проєктом одночасно, що ідеально підходить для групових проєктів. У цій статті ми запропонували декілька ідей для учнівських проєктів, які можна використовувати на будь-яких уроках.

---

Просто та швидко: три лайфхаки для створення презентацій у Canva

Canva – це чудовий помічник у створенні професійних презентацій без особливих зусиль. Навіть якщо ви новачок у дизайні, за його допомогою ви  зможете швидко і легко створити інтерактивний освітній продукт, який неодмінно справить враження на ваших учнів. А якщо ви не маєте часу на створення презентації з нуля, ви можете скористатись бібліотекою шаблонів й адаптувати їх для своїх потреб - як для виступу перед колегами чи батьками, так і для  уроку. Тож у цій статті ми підготували декілька простих порад, які допоможуть створити  яскраву та інформативну презентацію, що запам'ятається надовго. Ви дізнаєтесь, як перетворити звичайні фотографії на справжні шедеври, додати руху за допомогою анімації та користуватись магією автоматичного редагування. 

---

Створення візуального контенту за допомогою штучного інтелекту в Canva

Штучний інтелект проникає в усі сфери нашого життя, і Canva не стала винятком. Завдяки інтеграції інструментів ШІ, створення яскравих і привабливих навчальних матеріалів стало доступним як ніколи раніше.  Magic Studio від Canva - це справжній прорив у сфері дизайну, який відкриває перед вчителями безмежні можливості та дозволяє створювати динамічний контент за лічені секунди. За його допомогою ви можете генерувати унікальні зображення, редагувати фотографії та створювати дизайни будь-якої складності. Тож у цій статті ми поділимося практичними порадами, як використовувати всі переваги цього інстумента для створення ефективних навчальних матеріалів.

---

Що таке мудборди та як їх використовувати на уроках

Мудборд – це універсальний інструмент, який можна використовувати в різних сферах. Незалежно від того, чи готуєтесь ви до презентації, пишете твір чи просто хочете візуалізувати свою мрію, мудборд допоможе вам структурувати свої думки та створити яскравий образ. А ще це ефективний навчальний метод, який допомагає учням розвивати уяву, творче мислення вміння аналізувати інформацію та працювати у команді. Колись його створювали вручну, вирізаючи картинки з журналів. Сьогодні ж, завдяки онлайн-сервісам, як-от Canva, створити мудборд стало набагато простіше та цікавіше. Величезна бібліотека зображень, шаблонів і інструментів для колажування дозволяє кожному, від дизайнера до школяра, створити яскравий та креативний візуальний контент.

Вправи для розвитку медіаграмотності школярів

 В умовах «інформаційної війни», коли щодня ми піддаємось справжнім «бомбардуванням» фейкової та неправдивої інформації, особливо вразливою категорією є школярі. Аби навчати їх виявляти небезпечний контент в соцмережах і месенджерах, перевіряти його на достовірність та шукати упередженості пропонуємо використовувати такі прийоми:

• деконструкція повідомлень;
• «Бокове» читання;
• розгорнутий аналіз медіаресурсів;
• створення різноманітних медіапродуктів;
• пошук «правди» у рекламі.

Докладніше ці вправи розглянуті за посиланням https://naurok.com.ua/post/10-cikavih-idey-dlya-navchannya-uchniv-mediagramotnosti

Штучний інтелект vs критичне мислення: хто переможе?

 Тепер, коли штучний інтелект більше не майбутнє, а реальність, нам украй важливо навчитися використовувати його із користю та продуктивно співіснувати. Тим паче, що зараз він входить буквально у всі сфери нашого життя: все більше компаній інтегрують ШІ у свої продукти, зокрема для модерування контенту, виконання простих завдань та спілкування з клієнтами. Серед задач, які має розв'язати штучний інтелект, зокрема і розпізнавання дезінформації. Проте водночас саме ШІ генерує безліч не надто достовірного контенту та дозволяє створювати більше продумані та правдоподібні фейки. Як цьому протидіяти? Звісно, за допомогою критичного мислення!

Критичне мислення – це аналіз інформації та ухвалення рішень на основі доказів і логіки. Ця навичка є унікальною для людини, ШІ, як би не хотів, мислити критично не вміє. І саме в цьому полягає наша беззаперечна перевага над ним. Тож одне з найважливіших завдань – навчити учнів критично мислити. Як саме? На допомогу прийдуть перевірені часом методи та прийоми.

Проєктне навчання

Робота над проєктом, виконання якого потребує ретельного дослідження теми та глибого аналізу – чудовий спосіб розвивати критичне мислення. Пошук інформації в різних джерелах, оцінка достовірності та надійності даних, синтез інформації – всі ці елементи роботи над проєктом допомагають розвивати критичне мислення. 

Запропонуйте дітям виконати проєкт, присвячений штучному інтелекту: «Штучний інтелект: історія появи, розвитку та сучасність». Школярі мають зібрати якомога більше інформації про ШІ, про дослідження, які передували його появі, про надії, пов'язані з ним тощо. А також – дослідити різні точки на зору на штучний інтелект та його подальший розвиток. Останній етап проєкту – спробувати поспілкуватися зі штучним інтелектом, наприклад, через чат «На Урок», та запитати в нього, як і звідки він з'явився та як планує розвиватися надалі.

Також можна виконати проєкт, присвячений фейкам та дезінформації. Запропонуйте дітям, використовуючи штучний інтелект, створити фейкову новину. Наскільки вона буде схожою на реальну? А чим відрізнятиметься? А як зрозуміти, що перед нами саме фейк?

Використання ШІ – дійсно справжній виклик для людства, адже ми маємо повністю залучити критичне мислення, аналізуючи результат взаємодії зі штучним інтелектом. Про те, як ШІ може допомогти розвивати критичне мислення, поговоримо на вебінарі Любові Цукор «Чат "На Урок": розвиток критичного мислення учнів за допомогою штучного інтелекту». Чекаємо на вас 19 травня о 16:00!

Дискусії та дебати

Підготовка до дискусій та дебатів вимагає не лише ретельного аналізу, а й оцінки різних точок зору на конкретне питання. Обговорюючи протилежні точки зору, розглядаючи сильні та слабкі сторони аргументів опонентів, діти вчитимуться мислити конструктивно та критично, розв'язувати навіть складні проблеми. До того ж участь у дискусіях та дебатах неабияк заохочує приймати та розуміти точку зору іншої людини та, якщо вона права, змінювати свою думку. 

Запропонуйте учням кілька тем для дискусії та дебатів:

• Що може зробити зі світом штучний інтелект?
• Чи може штучний інтелект замінити вчителя? 
• Чим штучний інтелект схожий / відрізняється від людського?

Рольові ігри

Наприклад, «Шість капелюхів», сенс якої полягає в розгляді однієї проблемної ситуації з 6 незалежних одна від одної точок зору. Це дозволяє сформувати максимально повне уявлення про предмет дискусії та на логічному й емоційному рівнях оцінити переваги і недоліки.

Так, запропонуйте дітям подумати над тим, як та що зміниться у школі, якщо учні виконуватимуть усі завдання з допомогою штучного інтелекту. А далі починаємо приміряти капелюхи:

• Білий – аналізуємо дані про штучний інтелект та його можливості.
• Жовтий – досліджуємо всі можливі переваги заміни вчителів ШІ, робимо оптимістичний прогноз.
• Чорний – оцінюємо недоліки, ризики та загрози заміни вчителів ШІ.
• Червоний – намагаємося спрогнозувати розвиток ситуації, висловлюємо всі можливі припущення та здогадки.
• Зелений – шукаємо альтернативитакому розвитку ситуації.
• Синій – дискутуємо, підбиваємо підсумки.

Насправді штучний інтелект може допомогти привернути увагу до розвитку критичного мислення та зайвий раз продемонструвати, наскільки важливо аналізувати і перевіряти інформацію, яку ми отримуємо. Навіть якщо нам здається, що джерело даних, яке ми використовуємо, цілком надійне. 

12 кейсів для розробки правил поведінки школярів у віртуальному світі

 Дивовижний світ цифрових технологій створив безліч нових можливостей для спілкування та навчання школярів. Але разом із тим виникла потреба в опануванні новими навичками: вміння критично оцінювати контент, поважати авторське право, дотримуватися правил безпеки та бути відповідальним і свідомим учасником онлайн-спільноти. Як сприяти формуванню цифрової компетентності школярів? Спробуйте застосувати кейс-технологію!

Метод кейсів є дієвим неформальним способом навчання, який сприяє ефективному засвоєнню знань та опануванню певними навичками. Аналіз конкретних життєвих ситуацій заохочує школярів не лише міркувати над проблемою, а й генерувати власні цінності, захищати свою думку та поважати позицію інших. Тож запропонуйте школярам дослідити досить розповсюджені випадки та розробити власні правила поведінки в мережі!

Кейс № 1

Олена та її друзі часто знімають різні відео та завантажують їх на YouTube. Нещодавно вони зняли ролик-стилізацію найпопулярнішого кліпу відомої співачки та виклали його на відеохостинг. Діти, переодягнені у різнокольорові костюми, танцювали та співали в такт музиці. Але через декілька днів на цьому відео зник звук та  з'явилося таке повідомлення: «Це відео містить матеріали компанії, яка заблокувала його на підставі авторських прав».

Чому звук був вимкнений, а відео не заблокували? Яким вимогам має відповідати відеоролік, створений на основі авторської музичної композиції (пісні)? 

Варіант правила: дотримуватися авторських прав. 

Що необхідно додатково: інформаційні статті та закони, що стосуються дотримання авторського права; реальні приклади із життя, приклади інших країн, де суворо дотримуються авторського права.

Кейс № 2

Близько двох тижнів тому Андрій отримав повідомлення від свого друга з запрошенням пограти в нову онлайн-гру. Хлопець погодився, перейшов за прикріпленим посиланням та зареєструвався. Гра йому дуже сподобалась, але наступного дня він отримав електронного листа з незнайомої адреси з вимогою сплатити певну суму за користування цим ресурсом. Школяр його проігнорував, але тепер листи з загрозами благополуччя його сім’ї, стали надходити щодня.

Як ви думаєте, чого йому не слід було робити? Що робити тепер?

Варіант правила: не користуватися підозрілими сайтами; повідомляти батькам про будь-які випадки фішінгу.

Що необхідно додатково: інформація, що таке фішинг, способи захисту від нього.

Кейс № 3

Після першого семестру до класного керівника 10-го класу звернулася мати нової учениці. Вона повідомила, що в соціальній мережі з’явилася група під назвою «Ненавиджу новеньку», до якої приєдналася більшість класу. У групі публікуються відомості, що ганьблять дівчину, на її телефон надходять повідомлення з загрозами та вимогами покинути клас. Донька йти з класу та зі школи не хоче, але емоційний стан дівчинки дуже погіршився. Після розмови з вчителем ситуація не змінилася.

Як потрібно діяти в цьому випадку? Щоб ви порадили робити дівчинці?

Варіант правила: у разі підтвердженого факту кібербулінгу звернутися до адміністрації школи.

Що необхідно додатково: інформація про кібербулінг та відповідальність за нього.

Кейс № 4

Якось увечері Оксана виявила, що хтось зламав її обліковий запис у соціальній мережі, розмістив на стіні непристойні зображення та став розсилати образливі листи її друзям. Оксана відновила доступ до облікового запису та змінила пароль, але було вже пізно. Багато хто видалив її з друзів і додав до чорного списку, а хтось навіть перестав розмовляти з нею в школі.

Що слід зробити Оксані, аби відновити свою репутацію? Як запобігти цій ситуації?

Варіант правила: придумувати складні паролі для облікового запису.

Що необхідно додатково: інформація щодо цифрової безпеки, рекомендації до створення паролів.

Кейс № 5

Вадиму 14 років, він добре навчається, займається карате, бере активну участь в учнівському самоврядуванні. Одного разу, виходячи зі школи, він зустрів свою бабусю, яка поправила його шарф та поцілувала на прощання. Його однокласник зняв цю сцену на відео та розмістив у соціальній мережі з підписом «У Вадима нова подружка!». Коли Вадим дізнався, хто це зробив, він добряче відлупцював автора посту. Через це його усунули від участі в спортивних змаганнях.

Хто вчинив неправильно? Щоб ви зробили на місці Вадима?

Варіант правила: не дозволяти своїм негативним емоціям виходити з-під контролю.

Що необхідно додатково: алгоритм поведінки у разі подібної ситуації, запевніть школярів, що у разі виникнення подібної ситуації вони можуть звернутись до вас.

Кейс № 6

У 9-му класі навчаються дві подруги – Катерина та Ольга. Під великим секретом Катерина розповіла Олі, що їй подобається Євген із 11-го класу. Оля не втрималася та розповіла про це одній знайомій у соціальній мережі, і незабаром це стало всім відомо. Коли над Катею почали сміятися однокласники, вона дуже розлютилася та стала писати про подругу всякі гидоти в мережі. Батьки Олі звернулися до класного керівника та директора школи. У результаті Катя була змушена перейти до іншої школи.

Хто постраждав у цій ситуації? Як би ви вчинили на місці обох дівчаток?

Варіант правила: не ображати інших у соціальних мережах, з повагою ставитись до таємниць інших.

Що необхідно додатково: поради щодо «гігієни» поведінки в соцмережах, інформація про відповідальність за дії, що суперечать загальноприйнятим нормам.

Кейс № 7

Ви знайшли потрібну книгу в Інтернеті та вирішили її завантажити. Але при цій спробі виник банер, який заблокував весь екран. Він містив повідомлення, що для отримання коду розблокування потрібно поповнити рахунок, надіславши повідомлення на номер NNNN (вартість СМС — 200 гривень).

Що робити? Як не потрапляти в подібні неприємні ситуації?

Варіант правила: користуватися перевіреними інтернет-ресурсами.

Що необхідно додатково: інформація про авторське право, небезпеки в мережі, використання антивірусів та антибанерів.

Кейс № 8

Для виступу на уроці біології Павло підготував доповідь про єнотів. Для своєї презентації він скопіював декілька фотографій зі спеціалізованих сайтів та пошукової системи Google. Крім того, він додав декілька фотографій домашнього улюбленця з профиля соціальної мережі свого друга Василя. У доповіді він використав матеріал відомого вченого-дослідника з дотриманням правил цитування (вказав його ім’я та прізвище, оформив текст лапками, а використаний сайт додав у список використаних джерел).

Чи порушив Павло чиїсь авторські права під час підготовки презентації? У яких випадках школяру варто бути уважнішим?

Варіант правила: дотримуватися правил доброчесного використання авторських матеріалів, робити посилання на використані джерела інформації, за можливості питати дозволу щодо використання інформації.

Що необхідно додатково: інформація про доброчесне використання публічної інформації.

Кейс № 9

Владислав захотів придбати подарунок своєму батькові - новий смартфон. Серед безлічі інтернет-магазинів, він обрав той, що пропонував сучасні пристрої за низькою ціною. На сайті магазину була розміщена така інформація:

• Про магазин. Ми успішно працюємо з 2021 року! Гаджети були вилучені в різних підприємців при спробі їх контрабандного ввезення до України, без сплати мита та відповідних податків. Наша мета – максимально швидко реалізувати товар, тому ми встановили такі низькі ціни. На весь товар надається гарантія 1 рік.
• Доставка здійснюється Новою Поштою (потрібна оплата гарантійного внеску) або кур’єром служби експрес-доставки (лише за умови повної передоплати замовлення). Самовивозу немає.
• Оплата тільки через карту VISA.

Яка інформація на сайті не викликає вашої довіри? Яким чином можна перевірити чесність інтернет-магазину?

Варіант правила: робити інтернет-покупки лише у перевірених продавців, які мають надійну репутацію та позитивні відгуки.

Що необхідно додатково: критерії безпечного сайту, алгоритм перевірки достовірності інформації.

Кейс № 10

Марія (14 років) дуже переживала, коли розійшлася зі своїм хлопцем. Аби подолати депресію, вона шукала в мережі інформацію про стосунки. В одній зі спільнот побачила дуже схожу історію незнайомої дівчини Вікторії. Марія написала їй особисте повідомлення, вони почали спілкуватися, ділилися почуттями та хвилюваннями. В одному з повідомлень Віка написала, що забути їхнє нещасне кохання допоможе яке-небудь заняття чи захоплення. Вона повідомила, що нещодавно знайшла чудову студію танців і запропонувала Марійці піти туди разом.

Якими можуть бути наслідки зустрічі? Як Марійка може себе убезпечити?

Варіант правила: бути обережні у спілкуванні, якщо ви не знайомі з цією людиною у реальному житті.

Що необхідно додатково: інформація про небезпеки соціальних мереж.

Кейс № 11

Тиждень тому на акаунт Надії підписався незнайомий хлопець Сашко (13 років). Надія побачила, що на нього підписано декілька її знайомих, тому також почала стежити за ним. Сашко написав, що вона йому дуже сподобалася на одній зі світлин у профілі спільного друга, тому він хотів би познайомитися з нею ближче. Вони почали активно листуватися. Надія розповіла йому про свої захоплення, улюблений відпочинок, навчання та родину, повідомила домашню адресу та номер телефону. Сашко здавався їй дуже уважним і дбайливим хлопцем, їй дуже сподобалось, що він у неї закоханий. І ось учора Сашко запропонував дівчині сходити до кінотеатру на вечірній сеанс…

Чи варто Наді погодитись на зустріч? Якими можуть бути наслідки? 

Варіант правил: не розповідати незнайомцям в мережі багато про себе;  не погоджуватися на пропозицій зустрітися з незнайомими людьми у малолюдному місці. 

Що необхідно додатково: інформація про небезпеки в соціальних мережах, рекомендації щодо ведення акаунту

Кейс №12

Тетяна (15 років) дуже приваблива дівчина, яка любить фотографуватись та викладати світлини в соціальні мережі. Сьогодні вона отримала особисте повідомлення від Сніжани (35 років), яка представилася агентом модного журналу. Жінка написала, що вражена зовнішністю дівчинки й керівництво журналу запрошує її на співбесіду. Але запрошення не означає, що дівчину обов'язково приймуть моделлю - все залежить від того, як вона проявить себе під час зустрічі. Сніжана залишила свій контактний email та посилання на офіційний сайт видавництва.

Чи варто Тетяні погоджуватися на співбесіду? Якими можуть бути наслідки? 

Варіант правила: не погоджуватися на зустріч з незнайомими дорослими людьми;не приймати сумнівні пропозиції.

Що необхідно додатково: інформація щодо захисту у подібних ситуаціях, контакти гарячих ліній.

Як правильно підписувати світлини з вікіпедії?

 

 Фото з вікіпедії та інших вікіпроєктів можна використовувати з дотриманням правил ліцензування.

Більшість світлин, які ілюструють статті вікіпедії, перебувають під вільною ліцензією Creative Commons. Їх можуть використовувати всі охочі, але за дотримання правил ліцензування, повідомив MediaSapiens менеджер із комунікацій ГО «Вікімедіа Україна» Віталій Петрушко.

«Часто ЗМІ при використанні світлин, завантажених із вікіпедії чи сестринських вікіпроєктів, використовують формулювання "фото з вікіпедії" чи "фото: вікіпедія". Такий формат атрибуції є некоректним та порушує правила використання світлини під вільною ліцензією», — зазначив він.

Публікуючи світлину, яка міститься у вікіпедії під вільною ліцензією Creative Commons, до опису слід додати:

• автора світлини / файлу;
• назву ліцензії, на умовах якої опубліковано файл.

Також бажано залишити:

• назву сайта, з якого використано файл;
• гіперпосилання на файл.

Щоб отримати відповідну інформацію, слід натиснути на фотографію у статті вікіпедії: ім’я або «нікнейм» автора відображається знизу зліва, а назва ліцензії — знизу справа.

Джерело