Школи на завжди можуть "дати раду" мобілкам у класі

На практиці виходить так, що школи переважно не дуже переймаються цим питанням. Директори не налаштовані брати лідерство на себе й ухвалювати рішення, які викликають дискусії. І в Інстаграмі можна знайти безліч учнівських селфі, зроблених безпосередньо під час уроків. А булінгові скандали з використанням «мобілок» у школах регулярно потрапляють в новини.

Школи перекидають відповідальність на вчителів, які під пресингом батьків, а інколи — й самих учнів («а що ви мені зробите? Телефон — це моя приватна власність!») не завжди в силах дати раду «мобілкам» в класі та їх впливу на навчальний процес.

Порада міністра Лілії Гриневич «діти заходять в клас на урок, складають в скриньку свої мобільні телефони, відключивши звук» може бути реалізована настільки, наскільки самі вчителі мають волю і можуть домовитися з класом щодо подібної практики.

Якщо з 30 учнів хоча б один відмовиться здавати свій телефон, мотивуючи це тим, що вчитель не має права на подібну вимогу — решта також відчують, що вони ніяк не зобов’язані дотримуватися цього правила. До речі, у Британії, хоч і немає заборони на мобілки в школах, учитель має право забрати її до кінця навчального дня. До того ж, інколи українські вчителі не хочуть брати на себе матеріальну відповідальність, адже телефони дітей — річ досить вартісна, і хто компенсуватиме їх втрату або пошкодження «у разі чого»?

Батькам також нелегко досягти консенсусу в цьому рішенні. Інколи вони не розуміють, які загрози може нести постійний доступ до мобільних у школах — «кібербулінгу» в їх шкільні часи ще не існувало. Інтернет-залежність, як і скролінгова, ще недостатньо досліджені. А наявність зв’язку з дитиною часом справді є необхідністю, особливо у великому місті, коли діти відвідують різні гуртки і позакласні заняття. Всі спроби домовитися між батьками і якось врегулювати чи обмежити використання смартфонів у школах завершуються лише лютими війнами у батьківських групах в тих же мобільних додатках.

Захист і реалізація прав дітей у цифровому середовищі – важливий документ від Ради Європи

4 липня 2018 року Рада Європи прийняла нову Рекомендацію CM/Rec(2018)7 «Про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі».  Перший заступник голови Національної ради Ольга Герасим’юк,  як постійний представник  України в Керівному комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI, поінформувала відповідні державні органи про ухвалення цього важливого документа та попросила про його поширення на офіційних сайтах і використанні у роботі).

Рекомендації містять вказівки щодо необхідності розроблення, втілення і моніторингу державами-членами Ради Європи комплексного стратегічного й скоординованого підходу, а також узгоджених дій і ефективної співпраці на національному та міжнародному рівнях щодо поваги, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі. Згідно із Стратегією Ради Європи про права дитини (на 2016-2021 роки) і Стратегією управління Інтернетом Ради Європи (на 2016-2019 роки) права дитини в цифровому середовищі визначено як один із найбільш пріоритетних напрямів.

Які ж рекомендації надає  державам-членам щодо прав дітей у цифровому середовищі?

Цифрове середовище у безліч способів формує життя дітей, створюючи можливості й ризики для їхнього благополуччя та втілення прав людини. Урядам рекомендується переглянути своє законодавство, політику і практику, щоб забезпечити належне відображення повного спектру прав дитини. Держави також повинні забезпечити, щоб підприємства та інші ключові партнери виконували свої обов’язки з прав людини й несли відповідальність у разі зловживань чи порушень.

Неякісний або ж обмежений доступ до цифрового середовища може вплинути на здатність дітей повною мірою втілювати свої права людини. Державам слід вживати відповідних заходів для того, щоб всі діти мали адекватний, доступний та надійний доступ до пристроїв, підключення, послуг і контенту, які спеціально призначені для дітей; у спеціальних публічних просторах такий доступ має бути безоплатним. Водночас, слід уживати спеціальних заходів для захисту малолітніх дітей від передчасного впливу цифрового середовища.

Держави повинні гарантувати права дитини на отримання та висловлення будь-яких поглядів, думок або висловлювань із важливих для них питань через засоби масової інформації за їх вибором та незалежно від того, чи їхні погляди й думки були позитивно сприйняті державою чи іншими учасниками. До дітей, як до творців і розповсюджувачів інформації в цифровому середовищі, повинна бути донесена інформація про те, як здійснювати своє право на свободу вираження поглядів у цифровому середовищі, поважаючи права та гідність інших. Діти повинні бути обізнані з законними обмеженнями свободи вираження поглядів, наприклад, для запобігання порушень прав інтелектуальної власності й боротьби з підбурюванням до ненависті та насильства. Важливо забезпечити високоякісний контент, спеціально розроблений для дітей.

Держави повинні вжити заходів, щоб забезпечити право дітей брати участь в іграх і в мирних зібраннях та об’єднаннях, а також сприяти участі, залученості, цифровому громадянству та життєстійкості, як в режимі он-лайн, так і поза мережею.

Держави повинні поважати, захищати та виконувати право дитини на недоторканність приватного життя і захист даних. Держави не повинні забороняти законом чи на практиці анонімність, псевдонімічність або використання технологій шифрування для дітей.

Обробка персональних даних повинна відбуватися лише з явною та обґрунтованою згодою дітей та/або їхніх батьків або законних представників. Профілювання дітей для аналізу або передбачення їхніх особистих уподобань повинно бути заборонене законом.

Необхідно посилити заходи зі сприяння розвитку цифрової грамотності, в тому числі щодо формування критичного розуміння дітьми цифрового середовища й освітніх ресурсів. З огляду на швидкість виникнення нових технологій, керівні принципи також пропонують заходи щодо подолання ризиків для дітей у цифровому середовищі. До таких належать: регулярні оцінки ризиків, використання ефективних систем перевірки віку, створення принципів для товарів/послуг, які адресовані дітям або використовуються ними, захист дітей від комерційної експлуатації, невідповідної їх вікові реклами та маркетингу, шкідливих контенту й поведінки, сексуальної експлуатації та насильства, розбещення, онлайн-вербуванню для вчинення злочинів, участі в екстремістських політичних чи релігійних рухах, торгівлі людьми, а також від залякування, переслідування та інших форм насильства.

Дітям і їхнім представникам повинні бути забезпечені доступні,  відкриті й прийнятні для дітей способи подання скарг та пошуку судових і позасудових засобів відшкодування.

Хто створив Інтернет?

Батьками  Інтернет можна назвати організацію ARPA (Advanced Research Projects Agency) – Агентство передових дослідницьких проектів в області оборони при Міністерстві оборони США (DOD), це агентство потім було перейменоване в DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency). Під егідою цього агентства була створена мережа ARPANET (Advanced Research Projects Agency NETwork).До кінця 1969 були з’єднані комп’ютери чотирьох університетів, і з’явилася перша комп’ютерна мережа.
У 1972 році, коли ARPANET вже з’єднував 23 комп’ютера, була написана перша програма для обміну електронною поштою через мережу. Ці мережі володіли тим же недоліком, що і ARPANET, вони могли з’єднувати тільки обмежена кількість однотипних комп’ютерів. Крім того, вони були не сумісні один з одним.
У середині 70-х років для ARPANET були розроблені нові стандарти передачі даних, які дозволяли об’єднувати між собою мережі довільної архітектури, тоді ж було придумано слово “Інтернет”. Саме ці стандарти, що згодом отримали назву протоколу TCP / IP, заклали основу для зростання глобальної комп’ютерної мережі шляхом об’єднання вже існуючих мереж. Їх важливим достоїнством було те, що мережа вважалася в принципі не стовідсотково надійною, і передбачалися засоби боротьби з помилками при передачі даних. У 1983 році мережа ARPANET перейшла на новий протокол і розділилася на дві незалежні мережі – військову і освітню. До цього часу мережа об’єднувала більше тисячі комп’ютерів, в тому числі в Європі і на Гавайських островах. Останні використовували супутникові канали зв’язку.
Розвиток Інтернету отримало новий імпульс, завдяки ініціативі Національного наукового фонду США (NSF) зі створення глобальної мережевої інфраструктури для системи вищої освіти (1985-88). NSF створив мережу швидкісних магістральних каналів зв’язку та виділяв кошти на підключення до неї американських університетів. Інтернет залишався переважно університетською мережею до початку 90-х років, однак NSF відразу взяв курс на те, щоб зробити його в подальшому незалежним від державного фінансування. Зокрема, У 1988 році Інтернет вже налічував 56 тисяч з’єднаних комп’ютерів.
Справжній розквіт Інтернету почався в 1992 році, коли була винайдена нова служба, яка отримала дивну назву “Всесвітня павутина” (World Wide Web, або WWW, або просто веб). WWW дозволяє будь-якому користувачеві Інтернету публікувати свої текстові та графічні матеріали у привабливій формі.

Інтернет-залежність може викликати депресію

Інтернет стрімко увірвався в наше життя і так само, як персональний комп’ютер, ноутбук чи мобілка, заполонив усі сфери діяльності людини. Він є великим джерелом різних видів інформації. Тепер важко уявити сучасне життя без нього, адже за допомогою різних інтернет-сервісів можна багато чого зробити не виходячи із дому: провести будь-яку фінансову операцію, щось купити в інтернет-магазині або продати на аукціоні, просто почитати цікаві новини, пограти в ігри, провести час в популярних соціальних мережах, і так далі.
Тобто, для одних Інтернет – це робота, а для інших розвага. Але незалежно від того для чого людинавикористовує його, надмірне використання Інтернету непомітно переходить в серйозну хворобу– інтернет-залежність, яка, як виявили вчені, може викликати депресію і тривожність у підлітків. Саме підлітки, студенти, а також люди похилого віку найчастіше стають заручниками Всесвітньої павутини (WWW).Недавно у виданні Archives of Pediatrics & Adolescent Medicine були опубліковані результати дослідження, яке проводилося серед 1962 китайських підлітків. У 8,4% учасників, які багато часу проводять в он-лайні, фахівці виявили розвинену клінічну депресію, а 0,2% отримали тривожність.З точки зору медицини, інтернет-залежність – це психічний розлад. Часто інтернет-залежність прирівнюють до алкогольної залежності.Сьогодні, більше 10% користувачів у світі страждають інтернет-залежністю або чумою XXI сторіччя, як вважають деякі фахівці. Так, КНР вже офіційно визнала цю хворобу клінічним захворюванням.

Видатні вчені-інформатики України. Жалдак М. І.

Жалдак Мирослав Іванович

Оcвіта: Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка, 1959 р.
Посада: почесний директор інституту, завідувач кафедри, професор
Наукові ступені і звання: академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор
Дисципліни, які викладає: теорія ймовірностей
В університеті працює: з 1962 р.
Кафедра теоретичних основ інформатики


Фах:
математик-обчислювач.

Рід діяльності:
науково-педагогічна.

Освіта:
Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка, механіко-математичний факультет в 1959 р.

Вчені ступені, звання:
кандидат фізико-математичних наук (1965),
доцент (1970),
доктор педагогічних наук (1990),
професор (1991),
член-кореспондент Академії педагогічних наук України (1992),
академік Академії педагогічних наук України (1995).

Наукові, почесні звання:
Ветеран праці (1987),
Відмінник народної освіти УРСР (1987),
Відмінник освіти СРСР (1989),
Заслужений діяч науки і техніки України (2000),
Заслужений професор НПУ імені М.П. Драгоманова(2011).

Працював:
1959-1960 - ДКБ а/я 56, м. Тула (Росія), інженер;
1960-1962 - КВІРТУ м. Київ, асистент кафедри вищої математики;
з 1962 - Київський державний педагогічний інститут імені О.М.Горького (нині Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова): аспірант, молодший науковий співробітник науково-дослідної електронно-обчислювальної лабораторії, асистент, старший викладач, доцент, завідуючий кафедрою, професор.
з 1980 - завідуючий кафедрою вищої математики,
з 1989 - завідуючий кафедрою інформатики.
з 2008 - директор Інституту інформатики, завідуючий кафедрою теоретичних основ інформатики.
Досліджує проблеми комп'ютерно-орієнтованих систем навчання природничих дисциплін в середніх і вищих педагогічних навчальних закладах.
Читає лекції з обчислювальної математики, теорії ймовірностей, інформатики.
Підготував 28 кандидатів наук і дванадцять докторів наук.
Член (з 2003 року голова) спеціалізованої Вченої ради Д 26.053.03 із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (математики, фізики, інформатики).

Науковий керівник Всеукраїнського науково-методичного семінару з проблем інформатизації навчального процесу, головний редактор збірника наукових праць ''Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання'', який видається за результатами роботи семінару, член редколегій журналів ''Комп'ютер в школі та сім'ї'', ''Математика в школі'', член редакційної ради газети ''Інформатика'', голова методичної комісії з інформатики при Науково-методичній раді Міністерства освіти і науки України.

З 1987 р. по 2002 р. був головою журі обласних і республіканських олімпіад з інформатики, республіканських конкурсів Вчитель року з інформатики (2002 р., м. Херсон) та математики (2004 р., м. Біла Церква) , Брав участь у роботі Малої Академії наук (1998-2000 рр. голова журі).

Співавтор змісту і програм курсів ''Чисельні методи'', ''Основи інформатики'', ''Інформатика'', ''Математична логіка і теорія алгоритмів'', ''Обчислювальна практика для фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів'' (1992 р.), один із авторів концепції інформатизації освіти в Україні (1994 р.), концепції змісту наскрізної освіти з інформатики і обчислювальної техніки для всіх ланок освіти (1993 р.), проекту Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні з інформатики (1997 р.), Держаного стандарту загальної середньої освіти в Україні з інформатики (2003 р.), типової програми кандидатського іспиту із спеціальності 13.00.02 Теорія і методика навчання інформатики (1999 р.), Галузевих стандартів вищої освіти напряму підготовки 0101 Педагогічна освіта. спеціальність 6.010100 Педагогіка і методика середньої освіти; Математика і фізика (2002 р.).

Опублікував понад 250 робіт, серед яких біля 50 книг і брошур. Основні з них:
1. Чисельні методи математики. -К. Вища школа. 1984. -206 с. (у співавторстві з Рамським Ю.С.).
2. Изучение языков программирования в школе. -К. Радянська школа. 1988. -272 с. (у співавторстві з Шкілем М.І., Морзе Н.В., Рамським Ю.С.).
3. Інформатика. Навчальний посібник для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. -К. Вища школа. 1991. -320 с. (у співавторстві з Рамським Ю.С.).
4. Комп'ютер на уроках математики. Посібник для вчителів. -К. Техніка. 1997. -304 с.
5. Інформатика-7. Навчальний посібник для учнів 7-го класу загальноосвітньої школи. -К. ДіаСофт. 2000 -208 с. (у співавторстві з Морзе Н.В.)
6. Елементи стохастики з комп'ютерною підтримкою. Посібник для вчителів. -К. Шкільний світ. 2002.- 120 с. (у співавторстві з Михаліним Г.О.).
7. Математика (алгебра і початки аналізу) з комп'ютерною підтримкою Київ.: МАУП, 2003. - 304 с.( у співавторстві з Грохольською А.В., Жильцовим О.Б).
8. Програмний комплекс GRAN Версія 1.0. Міністерство освіти і науки України. Державний департамент інтелектуальної власності. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 7937 (у співавторстві з Горошко Ю.В., Вітюком О.В.).
9. Математика з комп'ютером. Посібник для вчителів. - К. РНЦУ ДІНІТ, 2004 р. - 250 с. (у співавторстві з Ю.В. Горошком, Є.Ф. Вінниченком). 11. Комп'ютер на уроках геометрії. Посібник для вчителів. - К. РНЦУ ДІНІТ, 2004. - 172 с. (у співавторстві з Вітюком О.В.).
10. Теорія ймовірностей і математична статистика. Підручник для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних університетів. -Полтава. Довкілля - К. 2009. -500 с. (співавтори Г.О. Михалін, Н.М. Кузьміна).

Видатні вчені-інформатики України. Лебедев С. О.

Лебедєв Сергій Олексійович

Сергíй Олекс́iйович Л́eбедєв (* 2 листопада 1902, Нижній Новгород—†3 липня 1974, Москва) — вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера.

БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ

Навчався в Московському Вищому Технічному училищі. Академік АН УРСР з 1945 року. Керував (1947) розробкою у Києві (у передмісті Феофанія) першої в СРСР і на європейському континенті обчислювальної машини МЕЛМ (малої електронної лічильної (обчислювальної) машини) (1950). 1953 року була створена ВЕЛМ (велика електронна лічильна машина). На її базі пізніше створені всі радянські ЕОМ («Стріла», «Мінськ», «Урал», «Дніпро», «Мир», М-20, М-220...).
Доповідь С.Лєбєдєва 1956 року в Дармштадті про успіхи київських вчених виявила, що українські ЕОМ відповідають рівневі американських і є найбільш швидкодіючими в Європі.
1960 року у Києві під керівництвом В.Глушкова сконструйовано напівпровідникову ЕОМ "Дніпро".
Створені на основі київських ЕОМ обчислювальні машини забезпечили досягнення паритету між США та СРСР в період ядерного протистояння.
Учень С.Лєбєдєва В.Бурцев створив ЕОМ "Діана-1" та "Діана-2", що забезпечили автоматичне стеження за цілями. Київські ЕОМ були використані для створення першої системи протиракетної оборони СРСР (генеральний конструктор Г.Кисунько. Детальніше – в розділі 4 "Військова справа
Основний доробок
Під керівництвом Лебедєва в Україні був створений перший на континенті Європи комп'ютер — Мала електронна лічильна машина («МЭСМ»). Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно суперничала з американською фірмою IBM. Під керівництвом академіка були створені і передані для серійного випуску 15 типів високопродуктивних, найбільш складних ЕОМ, кожна — продуктивніша, надійніша і зручніша в експлуатації.
В короткому листі, направленому до Ради з координації Академії наук СРСР, С. О. Лебедєв написав: «Цифровими обчислювальними машинами почав займатися наприкінці 1948 року. Самостійно в 1948 — 1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин. Враховуючи їх виняткове значення для нашого народного господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудови і експлуатації, я прийняв рішення якомога швидше створити малу електронну лічильну машину МЭСМ, за допомогою якої можна було б досліджувати основні принципи побудови, перевірити методику розв'язання окремих задач і накопичити експлуатаційний досвід. В зв'язку з цим було намічено створити діючий макет машини з подальшим його перетворенням в малу електронну лічильну машину. Щоб не затримувати розробку, були вимушені виконати запам'ятовуючий пристрій на тригерних комірках, що зменшило його об'єм. Розробка основних елементів була проведена в 1948 р. До кінця 1949 р. були розроблені загальна компоновка машини та принципові схеми її блоків. В першій половині 1950 р. були виготовлені окремі блоки та було розпочато їх налагодження у взаємодії, до кінця 1950 р. налагодження створеного макету було закінчено. Діючий макет успішно демонструвався комісії.»

Видатні вчені-інформатики України. Глушков В. М.

Віктор Михайлович Глушков

Віктор Михайлович Глушков (24 серпня 1923 - 30 січня 1982) був основоположником інформаційних технологій в Радянський Союз (і особливо в Україну ), і один з творців кібернетики . Він народився в Ростові-на-Дону , російський РРФСР , в сім'ї гірничого інженера. Закінчив Ростовський державний університет в 1948 році, а в 1952 році пропоновані рішення п'ятої проблеми Гільберта і захистив кандидатську дисертацію в Московському державному університеті .

У 1956 році він почав працювати в комп'ютерних наук і працював в Києві в якості директора обчислювального центру Академії наук України . У 1958 році він став членом Комуністичної партії .

Він вніс свій внесок в теорію автоматів . Він і його послідовники (Капітонова, Letichevskiy та інших) успішно застосовується ця теорія підвищення будівництво комп'ютерів. Його книги на цю тему "Синтез цифрових автоматів» стала добре відома. Для цієї роботи він був удостоєний Ленінської премії в 1964 році і обрано членом Академії наук СРСР .

Він значно вплинув на багатьох інших галузях теоретичної інформатики (у тому числі теорії програмування та штучного інтелекту), а також її застосування в СРСР . Він опублікував близько 800 друкованих праць.

Одна з його великих практичних цілей було створення національної автоматизованої системи управління економіки. Це дуже амбітний і, можливо, занадто рано, проект розпочався в 1962 році і отримала велику опозицію від багатьох комуністичних лідерів. Він боровся за свої ідеї протягом багатьох років, але система перемогла, і проект зупинився.

Глушков заснований київської кафедри теоретичної кібернетики та методів оптимального управління в Московський інститут фізики і технології в 1967 році [1] та кафедри теоретичної кібернетики Київського державного університету в 1969 році. [2] Інституту кібернетики Національної Академія наук України, який він створив, названий на його честь.
Досягнення та нагороди
Член Національної академії наук України з 1961 року. [3]
Член Академії наук СРСР з 1964 року. [4]
Ленінська премія , 1964
Орден Леніна , 1967, 1975
Державна премія СРСР , 1968, 1977
Герой Соціалістичної Праці , 1969
Українська державна премія, 1970, 1981
Орден Жовтневої революції 1973
Комп'ютер Pioneer Award ( IEEE ), для цифрової автоматизації комп'ютерної архітектури, 1996. [5]