4 онлайн-сервіси для ефективної взаємодії вчителя та школярів

Школа – це осередок постійної взаємодії вчителя та школярів. Саме від неї залежить успішність дітей та рівень їхньої зацікавленості навчанням. Однак часто педагогу банально не вистачає часу та можливостей, щоб відповісти на всі запитання дітей та отримати від них зворотній зв’язок. На щастя, існує чимало дійсно корисних інтернет-ресурсів, які допоможуть учителю вирішити цю проблему та організувати ефективну взаємодію зі школярами.
Тож ми підготували для вас огляд чотирьох якісних, а головне – безкоштовних онлайн-сервісів, які допоможуть успішно працювати з учнями. Ці прості у використанні застосунки відкривають для вас чимало можливостей.

Plickers

Plickers – це мобільний додаток, який дозволяє вчителю організувати тестування та швидко отримати результати. І все це без використання великої кількості ґаджетів. Достатньо мати комп’ютер, проектор та смартфон. Щоб скористатися можливостями сервісу, потрібно зареєструватися на сайті та завантажити мобільний додаток (для iOS чи Android).
Перед початком роботи потрібно підготувати картки для відповідей (безкоштовно можна скачати 5 наборів). Кожна картка має свій QR-код, порядковий номер та буквені позначки для варіантів відповіді (A, B, C, D): праворуч, ліворуч, вгорі та внизу. Картки треба роздрукувати, наклеїти на картон чи заламінувати.
Зверніть увагу: при створенні класу та включенні до нього дітей додаток автоматично присвоїть кожному порядковий номер, якому й буде відповідати певна картка з QR-кодом.

Програма дозволяє створювати запитання у двох форматах: із чотирма варіантами відповіді або ТАК/НІ. Готові завдання можна демонструвати на проекторі в режимі реального часу. Для цього треба увійти до свого облікового запису на сайті, активувати відповідний режим («Live view») та роздати дітям картки. Відповідаючи на кожне запитання, учні мають показувати свою картку так, щоб буквене позначення правильної відповіді було вгорі. Для фіксації відповідей учитель має направити камеру смартфона на картки та натиснути кнопку «Scan». Мобільний додаток зчитує QR-коди, а відповіді дітей виводяться на екран комп’ютера.

Trello

Trello – це онлайн-програма, яка допоможе вчителю організувати продуктивну командну роботу школярів (наприклад, створення проекту чи підготовку до предметного турніру). Сервіс дозволяє налагодити чіткий розподіл обов’язків і візуалізувати важливі аспекти взаємодії з дітьми (планування і терміни виконання роботи, обмін ідеями та корисними посиланнями, контроль на кожному з етапів). А щоб користувачам було ще простіше, програма має спеціальні маркери (картки, позначки та кольори). Це дозволяє створити власну систему взаємодії в команді. Щоб почати користуватися сервісом, потрібно зареєструватися («Sign up – It's Free») чи авторизуватися через свій Google-акаунт («Sign up with Google»).

Використовуючи цю онлайн-програму, ви зможете організувати ефективну взаємодію школярів. Діти навчаться розподіляти обов’язки між учасниками команди, нести відповідальність за дотримання термінів виконання та оперативно вирішувати будь-які проблеми. Одну дошку у Trello можна використовувати як для одного, так і для кількох проектів одночасно.
Завдяки Trello кожен учасник проекту може стежити за перебігом роботи в режимі реального часу. Програмою також можна користуватися зі смартфону (дозволяє постійно тримати зв’язок між учасниками та швидко реагувати на нові виклики). Працюючи з Trello, вчителі та учні отримають цінний досвід онлайн-комунікації, навчаться планувати і структурувати свою роботу, а також нести відповідальність за її результати.

Edmodo

Edmodo – це інтерактивний онлайн-ресурс, схожий на соціальну мережу. Він покликаний допомогти вчителю виконати будь-які освітні завдання. Завдяки йому педагоги, школярі та батьки можуть успішно взаємодіяти та спільно вирішувати нагальні проблеми. Інтерфейс Edmodo перекладено українською мовою. Користуватися сервісом можна безкоштовно.
Щоб почати роботу з ресурсом, необхідно зареєструватися на сайті (у якості вчителя, учня чи батьків). Для цього потрібно вказати вашу електронну адресу та ім’я. Одразу після цього можна починати роботу.

Із цим онлайн-ресурсом учитель зможе успішно організувати дистанційну взаємодію зі школярами. Можна створити віртуальний навчальний простір та наповнити його потрібною інформацією. Учні зможуть використовувати її у будь-який зручний час для поглиблення знань з певної теми, під час підготовки до ЗНО чи олімпіади, працюючи над проектом чи навіть на лікарняному. А ще онлайн-сервіс можна перетворити на відкритий майданчик для спілкування та вирішення актуальних питань. До того ж Edmodo чудово підходить для створення різноманітних завдань (тестів, вікторин, опитувань тощо) та зручного обміну ними зі школярами.

Linoit

Linoit – це віртуальна дошка (полотно), на якій можна закріплювати спеціальні стікери з інформаційними замітками, зображеннями, відео та документами. Над однією дошкою може працювати кілька школярів одночасно, що неодмінно розвиватиме навички командної роботи. На жаль, сервіс не має українськомовного інтерфейсу. Проте Linoit є інтуїтивно зрозумілим (також для перекладу можна використати налаштування браузера).
Щоб оцінити всі переваги сервісу, потрібно зареєструватися. Після цього треба увійти до власного кабінету та почати створення дошок та груп. Користувачі можуть змінювати розташування стікерів, фільтрувати нотатки за часом створення, створювати групу учасників (вказавши електронні адреси учасників у спеціальній розсилці). Працювати з ресурсом можуть і не зареєстровані користувачі. Однак їхні можливості обмежені (не можуть працювати у групі, редагувати полотна кілька разів та зберігати всі свої дошки).

Сервіс дозволить учителю організовувати продуктивну групову роботу школярів, ефективне вивчення навчального матеріалу та цікаве виконання домашніх завдань. Використовуючи його, вчитель зможе проводити мозкові штурми, організовувати проектну роботу та впроваджувати дистанційне навчання. Це неодмінно допоможе вдосконалити навчальний процес.
Використовуйте ці сервіси у навчальному процесі. А також шукайте ресурси, які стануть у пригоді саме вам. І не забувайте ділитися секретами зі школярами та своїми колегами!

Секстинг, грумінг, мобінг: від чого страждають діти в інтернеті

9715

20 серпня 2018Катерина Толокольнікова версія для друку

На гарячу лінію ГО «Ла Страда Україна» щодня телефонують діти, якім потрібна допомога через онлайн-небезпеку. За півтора року таких звернень було більше одинадцяти тисяч.

Організація «Ла Страда Україна» розпочала роботу 20 років тому і спершу займалася попередженням торгівлі людьми, але згодом стала допомагати постраждалим і від інших форм насильства. Тепер ГО «Ла Страда Україна», окрім іншого, надає громадянам консультації на двох безкоштовних національних гарячих лініях. Перша — для дорослих: вона покликана попереджати випадки домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. А друга — для дітей (0 800 500 225 — зі стаціонарних телефонів, 116 111 — із мобільних). Дитяча гаряча працює з 2013 року. Із самого початку її роботи небезпеки в мережі стали однією з головних тем, із якими зверталися до ГО діти та їхні батьки. Відповідь на дзвінки на гарячу лінію надають психологи, юристи та соціальні працівники.

За останні півтора року, з січня 2017-го по червень 2018-го року «Ла Страда Україна» прийняла 35 тис. 534 дзвінки на дитячу гарячу лінію. Проаналізувавши приводи для дзвінків, організація визначила основні: права дітей, психологічне здоров’я дітей (тривога, самотність, страхи, суїциди), випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми (зокрема комерційна та сексуальна експлуатація), а також стосунки в сім’ї і з однолітками, питання статевого виховання й ВІЛ / СНІД, правосуддя щодо дітей, проблеми внутрішньо-переміщених осіб та інші.

Третина зі всіх звернень — а це понад 11,4 тисячі дзвінків — стосувалися небезпек для дітей у мережі. 10 тис. 621 раз дзвонили самі діти, а 800 разів — дорослі, які хотіли отримати консультацію щодо ситуації з дитиною. Такою статистикою президентка організації Ольга Калашник поділилася на круглому столі «Безпека дитини в інтернеті», організованому спільно з Міністерством інформаційної політики України.

За словами Ольги Калашник, небезпеки в мережі дотичні до більшості з цих проблем. «Наші колеги з мережі неурядових організацій “Жінки проти насильства” (Women Against Violence, WAV) проводили дослідження й виявили, що у 80 % випадків гендерно зумовленого та домашнього насильства застосовуються нові медіа — саме в інтернеті відбуваються переслідування, погрози, шантаж із застосуванням відео та фото. Підтвердження такі тенденції ми отримали й із дзвінків на нашу гарячу лінію», — розповіла вона.

Ольга Калашник. Фото — ІА «Укрінформ», надане МІП.

Найбільше питань було про комп’ютерну та інтернет-залежність — 2877 дзвінків. На другому місці секстинг — інтимне листування й пересилка фото інтимного характеру. «Сама по собі вона, звісно, може бути між людьми, — якщо нікого не кривдить. Але вона також може спричинити конфлікти й навіть довести дитину до самогубства, якщо її співрозмовник погрожуватиме передати це листування чи фото третім особам», — зазначила очільниця «Ла Страда Україна». Секстингу стосувалося 2627 дзвінків.

Статистика звернень на «дитячу» гарячу лінію ГО «Ла Страда Україна» за минулі півтора року

1532 рази на гарячу лінію повідомили про випадки тролінгу — глузування з дитини та провокацій щодо неї.

Скарги на фішинг — інтернет-шахрайство, метою якого є отримати доступ до логінів та паролів користувача, — прозвучали під час 1207 дзвінків.

1047 повідомлень «Ла Страда Україна» отримала про грумінг — входження в довіру до дитини з метою подальшої особистої зустрічі для вступу в сексуальні відносини, експлуатації чи шантажу. «Це ті всім відомі нам випадки, коли доросла людина під виглядом однолітка починає спілкуватися з дитиною, входить до неї в довіру й потім використовує», — пояснила Ольга Калашник. Нагадаємо, в липні представник Кіберполіції України Заур Урусов розповів Media Sapiens про кілька випадків грумінгу в Україні, щодо яких були порушені кримінальні справи.

919 дзвінків стосувалося смертельних квестів у соціальних мережах, метою яких є доведення дитини до самогубства. Широко відомою стала «гра» «Синій кит» у соцмережі «ВКонтакте», а нещодавно також стало відомо про небезпечний додаток до месенджера Whats App МОМО.

Ще три категорії небезпек, які виділили «Ла Страда Україна», це кібербулінг — мобінг — цькування групою людей (697 дзвінків) та цькування дитини онлайн (398 дзвінків). Останньою за кількістю дзвінків загрозою виявився картинг (122) — шахрайство з банківськими картками.

Дані гарячої лінії за перше півріччя 2018 року

«Поруч із можливостями, які нам надають нові інформаційні засоби, існує дуже багато небезпек, до яких і діти, й дорослі є вразливими, — каже пані Калашник. — Уже перелічені серйозно впливають на емоційний стан дитини й можуть мати трагічні наслідки. Вони можуть призвести до сексуального насильства, торгівлі людьми, вбивств та самогубств. Нам усім разом треба щось із цим робити. Насамперед — розпізнавати ці небезпеки. Також має бути співпраця з Центральними органами виконавчої влади — Міністерством внутрішніх справ, Міністерством освіти та науки, Міністерством інформаційної політики тощо — щодо попередження впливу онлайн-злочинів на дітей, проведення профілактичної роботи серед молоді, батьків, спеціалістів, а також розслідування таких злочинів і притягнення винних до відповідальності».

«Ла Страда Україна» вже співпрацює з Міністерством інформаційної політики України. Відомство ініціювало партнерство «Ла Страда Україна» з офісом Facebook — у результаті контакти й номери гарячих ліній ГО опублікували в «Центрі безпеки Faceboоk», а також розділі «Протидія самогубствам».

Користувач може знайти їх, обравши в переліку країн Україну.

«Ми ж тепер володіємо унікальним правом, дізнавшись про певні небезпечні ситуації щодо дітей і дорослих у Faceboоk, повідомити про них соціальну мережу, — зазначила Ольга Калашник. — Я думаю, що це може бути прикладом співпраці громадянського суспільства, центрального органу виконавчої влади та провідної соціальної мережі. Потрібно, щоби подібних ініціатив було більше. Адже інтернет стрімко змінюється й там увесь час з’являються нові виклики».

Нагадаємо, півтора роки тому ГО «Детектор медіа» презентувала мультимедійний онлайн-посібник з медіаграмотності для підлітків «МедіаДрайвер». Його основна мета − навчити молодь орієнтуватися в світі інтернету та ЗМІ, а також критично сприймати інформацію. Ресурс складається з 16 тематичних розділів. Два з них присвячено захисту підлітків від загроз у мережі: психологічному та технічному.

Google Диск не закривається, а оновлює формат

Йдеться про оновлення Диску з розширенням функцій

Сервіс Google Drive припинить своє існування в старому форматі, однак на заміну прийде нова версія диску із розширеними функціями. Про це повідомляє офіційний блог Google.

«Google Диск для Mac/ПК офіційно застарів. Він не підтримуватиметься починаючи з 11 грудня 2017 року, і він повністю відключиться 12 березня 2018 року. Ми рекомендуємо використовувати Stream Drive File. Як альтернатива або на додаток до установки Drive File Stream ви можете перейти на нову версію Диска для Mac/ПК під назвою «Створення резервних копій та синхронізація», – йдеться в повідомленні.

Компанія зазначила, що дані користувачів не будуть втрачені. Оновлений Google Диск – Drive File Stream буде включений для всіх користувачів із можливістю синхронизації, більш швидкого доступу до файлів, розширеними адміністративними функціями і посиленою системою захисту.

Drive File Stream – це новий додаток, що дозволяє швидко отримати доступ до всіх файлів Google Диска на вимогу прямо з комп'ютера, тобто майже без використання місця на жорсткому диску.

В чому різниця цих двох програм?

1. Для приватних користувачів буде доступний Backup and Sync - по суті, це оновлена версія Диска, але з додатковими можливостями;

2. Drive File Stream обіцяють як більш комплексне і зручне "хмарне" рішення. Але повноцінне його використання можливе буде лише при платній підписці.

Отже, швидке закриття десктопної програми Google Drive багатьма було невірно інтерпретовано як закриття доступу. Дійсно, з 12 березня 2018 року програма Google Drive буде відключена, але жоден користувач не втратить доступу до своїх файлів у хмарному сховищі.

За матеріалами  https://mind.ua/   та https://konkurent.in.ua/

404 Not Found - що це?

Помилка 404, яка часто з’являється в результатах пошуку по сайту або при переході по посиланнях, означає, що сервер не зміг знайти запитувану інформацію. Це ні в якому разі не означає, що сервер недоступний, або з ним щось не так, просто інформації, яку ми намагаємось отримати, на ньому немає. 

Найчастіше подібна ситуація виникає, коли який-небудь матеріал або веб-сторінку переносять в інше місце, змінюють її URL або повністю видаляють. 

Помилка 404 настільки часто зустрічається в Інтернеті, що кожен поважаючий себе сайт намагається якось оформити сторінку з повідомленням про цю помилку. Це робиться для того, щоб компенсувати негативні емоції користувача, що з’являються тоді, коли він не знаходить те, що шукав. В Інтернеті навіть є цілі ресурси, присвячені цікаво оформленим 404 сторінкам. 

Також на сторінці 404 розміщують інформацію про найбільш корисні розділи сайту, які рекомендується відвідати, щоб швидше знайти необхідні дані: фото, статтю або відео і т.д.

Читати більше на - igroup.com.ua/seo-articles/404-not-found/ 

До того, як сучасний інтернет став доступний по всьому світу, мережа не була глобальною. Сучасні протоколи, які в ній застосовують, придумали в 80-х і 90-х роках в CERN.

22.07.15

Тім Бернерс-Лі, винахідник HTTP, найвідомішого з них, створив його на основі файлового протоколу FTP. Бернерс-Лі також винайшов URI, URL, HTML і, звичайно ж, WWW в цілому - абревіатури, знайомі будь-якому досвідченому користувачеві Інтернету.

Версія HTTP 0.9, яка з'явилася в 1992 році, включала в себе коди стану з трьох цифр. Перша позначала вид повідомлення: 1 - інформаційне, 2 - успіх, 3 - перенаправлення, 4 - помилка клієнта, 5 - помилка сервера. Друга цифра позначала підгрупу повідомлень, третя - конкретне повідомлення в цій групі. Коди на кшталт 200 ( «добре») і 304 ( «не змінилося») ми ніколи не бачимо, тому що замість цих цифр браузери відображають вміст сторінок. А ось помилка 404 ( «, не знайдено») добре всім відома. З нею стикався кожен користувач, хто неправильно вводив адреса сторінки в рядок браузера або переходив по посиланню на неіснуючу сторінку.

Хоча це всього лише легенда, вона, як і сама помилка 404, вже перетворилася на частину інтернет-фольклору

З помилкою 404 пов'язана міська легенда. Нібито свого часу в офісі CERN на четвертому поверсі була кімната 404, де знаходився центральний сервер. Там сиділи кілька людей, які вручну обробляли приходили запити. Якщо запит був помилковим, то з'являлося повідомлення «Room 404: file not found». І хоча це всього лише легенда, вона вже увійшла в інтернет-фольклор, а сама помилка 404 стала частиною популярної культури і сленгу, полігоном для гумору веб-дизайнерів і символом благодійності.

«Як людина, яка працювала в CERN, кажу вам, що кімнати 404 на четвертому поверсі офісу не було. У CERN кімнати нумерують по-іншому: перша цифра позначає номер будинку, а дві інших - номер кімнати. Але в будівлі номер 4 немає кімнати номер 04, відлік там починається з 410 і йде по наростанню - не питайте мене, чому »

Тім Бернерс-Лі

винахідник HTTP https://igromania.km.ua/a207365-otkuda-vzyalas-oshibka.html

Флеш-картки у навчальному процесі: коли знання можна побачити

Ви напевне бачили, як ведучі ток-шоу чи студенти перед доповіддю прискіпливо розглядають спеціальні картки. Або люди, які бажають вивчити іноземну мову, носять із собою цілі стоси папірців з окремими словами. Навіщо це? Усе дуже просто: для успішного засвоєння потрібної інформації. Саме для цього існує методика роботи з флеш-картками. Адже матеріал, який сприймається візуально та повторюється нами кілька разів, значно краще засвоюється мозком і надовго запам’ятовується. 

Суть методики роботи з флеш-картками

Суть методики використання флеш-карток у тому, щоб через певні проміжки часу вивчати та перевіряти інформацію, яка подається на спеціальних картках (у вигляді слів, чисел, зображень тощо). Дані на них розміщуються з обох боків. Наприклад, на одному знаходиться запитання (хімічна формула або дата), а на іншому – відповідь чи коротке пояснення. Такі флеш-картки називають «фізичними» (їх можна тримати в руках). Також існують ще й онлайн-картки, які стають дедалі популярнішими, адже ґаджети нині є ледь не в кожного. 

Донедавна флеш-картки використовували здебільшого для вивчення іноземної мови (насамперед лексики). Та зараз їх однаково успішно задіюють для запам’ятовування матеріалу з будь-якого навчального предмету. Наприклад, це можуть бути пам’ятки архітектури (історія), фразеологізми (українська мова) чи формули хімічних сполук (хімія). Робота з такими картками спрямована на візуальне сприйняття інформації та побудову асоціативних рядів. Крім того, використання флеш-карток базується на ігровому принципі, що дозволяє зацікавити дітей, додати навчанню змагального запалу.

Для кращого запам’ятовування використання флеш-карток поєднують із методикою «розділеного повторення». Так, матеріал не лише вивчають за допомогою карток, а й кілька разів перевіряють якість його запам’ятовування (дотримуючись певної періодичності). Це дозволяє значно краще засвоювати інформацію, виокремити проблемні питання та зосередитися на їх вирішенні. 

Алгоритм використання флеш-карток

Як користуватися флеш-картками? Усе дуже просто: вивчаючи певний обсяг матеріалу, вчитель виокремлює основну інформацію (наприклад, сукупність дат із теми чи перелік назв та авторів літературних творів) та формує набір флеш-карток. Під час роботи з ними інформація буде розділена на чотири групи: незнайома, малознайома (вивчення вже почалось), добре засвоєна та складна для сприйняття (потребує додаткового повторення). На практиці це має такий вигляд:

1. Заздалегідь підготуйте чотири невеликі коробки (наприклад, із картону) та потрібну кількість карток.

Усі флеш-картки покладіть до однієї зі скриньок (назвемо її «основною»). Запропонуйте учню взяти з неї 10-20 карток і вивчати їх протягом дня. Наступної доби попросіть дитину покласти опрацьовані картки до нової коробки (наприклад, «першої»). Після цього запропонуйте школяреві взяти з основної скриньки новий набір флеш-карток.

2. Після того, як у першу коробку буде покладено 50-60 карток, попросіть учня дістати їх звідти і повторити матеріал.

Трохи згодом перевірте знання дитини: покажіть їй флеш-картки та попросіть називати правильні відповіді. Якщо інформація з картки добре запам’яталася, її можна перемістити до другої коробки, а якщо ні – повернути картку до основної скриньки. Слідкуйте, щоб учень відповідав чесно і не плутав знання матеріалу та його впізнавання.

3. Коли у другій скриньці буде близько 30-40 флеш-карток, знову запропонуйте школяреві перевірити знання.

Якщо дитина швидко та правильно відповідає на запитання, помістіть картку до третьої коробки. Коли ж матеріал не вдалося вивчити – покладіть картку до основної скриньки.

4. Флеш-картки, які знаходяться у третій коробці, можна вилучати з процесу вивчення, а зафіксовану на них інформацію вважати закріпленою.

Але для кращого запам’ятовування варто періодично повторювати навіть те, що добре відомо. Саме так знання будуть успішно переходити із короткотривалої до довготривалої пам’яті.

Варто пам’ятати, що кожна дитина має власний темп запам’ятовування. Тож періодичність вивчення та повторення флеш-карток, а також необхідну кількість карток у кожній скриньці варто обирати індивідуально. Так само це стосується й різних навчальних предметів, адже іншомовні слова можна засвоювати значно швидше, ніж, наприклад, інформацію про пам’ятки архітектури. Загалом за допомогою флеш-карток можна вивчати новий матеріал, готуватися до контрольних робіт чи іспитів, перевіряти якість знань та поглиблювати їх.

Як зробити використання флеш-карток ще ефективнішим?

1. Запропонуйте дитині самостійно створювати флеш-картки. Так інформація буде засвоюватися вже на етапі підготовки матеріалів.
2. Поясніть учням, що вивчення флеш-карток не потребує багато часу (одна така сесія може тривати всього 10-15 хвилин).
3. Переконайте дітей систематично працювати з картками. Попросіть їх намагатися робити це щодня (як тільки з’являється час та можливість).
4. Наголошуйте на тому, що інформацію потрібно дозувати. Не варто навіть намагатися вивчити все й одразу.
5. Навчіть дітей розділяти складний матеріал на складові. Адже метод флеш-карток працює за принципом «одне запитання – одна відповідь».
6. Мотивуйте школярів самостійно перевіряти свої знання, влаштовувати навчальні змагання з однокласниками.
7. Просіть дітей завжди озвучувати інформацію з карток. Це дозволить швидко виявити помилки та додатково залучити слуховий канал сприйняття інформації.
8. Наполягайте на тому, щоб школярі завжди вивчали флеш-картки з обох боків (так легше простежити зв’язок між запитанням та відповіддю). 
9. Намагайтеся робити матеріал флеш-карток цікавим, пропонуйте дітям використовувати яскраві асоціації.
10. Створюючи флеш-картки, поєднуйте використання слів та зображень (для додаткової візуалізації).

Дієві поради для розвитку комунікативних навичок

Вчимо дітей мистецтву спілкування – корисні поради для розвитку комунікабельності.

Яким має бути спілкування між учнями? Доброзичливим та невимушеним. Але, на жаль, так буває не завжди. У ваших силах налагодити комунікацію у класі, допомогти дітям навчитися товаришувати – насправді це простіше, ніж здається.

Виходимо з причин проблеми

Спочатку придивіться, які саме проблеми комунікації мають ваші учні:

• чи є загальна напруженість, чи нервують вони під час спілкування;
• чи наявне відчужене ставлення до інших та як воно проявляється;
• можливо, учні не дивляться в очі при розмові, сутуляться або недоречно посміхаються;
• чи говорять вони занадто швидко, дуже голосно або майже пошепки.

Аналіз поведінки підкаже вам, чому в дітей виникають проблеми та як можна їх подолати.

Так, учень може не бачити необхідності знаходити спільну мову з однолітками. Якщо дитяча комунікабельність знижена через переконання «Кожен – сам за себе, ніхто мені не потрібен», треба довести хибність цієї тези.

Коли учень начебто й тягнеться до однокласників, але не розуміє, як знайти з ними спільну мову – можливо, він не має потрібного прикладу. Тож слід показати, як зацікавити інших, як легко підтримати бесіду.

Якщо ж дитина вразлива чи має занижену самооцінку, тоді дорослий повинен тактовно показати шляхи подолання внутрішніх негараздів.

Практичні кроки назустріч замкнутим учням

Навчитися будувати стосунки, не спілкуючись із людьми, неможливо. Тому потрібно створювати умови для набуття учнями досвіду колективної взаємодії та спілкування. Завдання вчителя – спланувати командну роботу, організувати проектні дослідження чи проводити виховні години, які згуртовують. Участь у такій роботі дає можливість будь-якому учню проявити себе. Але тут є нюанси.

1. Якщо говорити про учнів, яким важко побудувати спілкування з однолітками, слід звернути увагу на низку чинників, що можуть бути причиною такої проблеми. Їм може не вистачати емпатії до співрозмовників. Або вони просто не розуміють, що для полегшення встановлення контакту необхідно бути ввічливими. Отже, їх треба навчити обирати доречний тон бесіди відповідно до особливостей ситуації спілкування та характеру співрозмовників. Коли комунікативні навички відсікаються як непотрібні, легко не зважати на правила доброго тону. Тож нехай у класі панують вимоги не переривати співрозмовників, а розмовляючи, не займатися сторонніми справами, наприклад, не сидіти у соцмережах.
2. Коли учень бажає, але не вміє спілкуватися, дайте йому приклад. Так, у початковій школі найкраще спрацьовує пропозиція «Давай разом», тобто діти вчаться знайомитися та пропонувати одне одному взяти участь у спільній справі. Учень має знати, що з кимось в нього вийде потоваришувати, а хтось не піде на контакт, і це нормально – не потрібно намагатися сподобатися всім. У середніх та старших класах на перший план виступає вміння цікавитися думкою інших та пошук шляхів розв'язання суперечок чи непорозумінь.
3. Усім хочеться влучно висловлювати власні думки, але для цього потрібен неабиякий словниковий запас. Тому на будь-якому уроці будуть доречними вправи, побудовані за схемою «запитання – відповідь», які навчать учнів вести діалог. Якщо дитина може розгубитися, коли до неї звертаються, запропонуйте разом вигадати декілька універсальних фраз-шпаргалок, які можна буде використати для впевненої відповіді на запитання. Запам’ятовування висловів, які здаються цікавими, також значно збагатить лексикон.
4. Поширеною причиною проблем у спілкуванні є невпевненість у власних силах. Наприклад, навички спілкування в сором’язливого учня тренують прохання час від часу принести щось необхідне або передати комусь на словах корисну інформацію. Також порадьте просто вітатися з кожним, хто йде назустріч.
5. Дітям, які бояться виступати на публіці, варто готувати промови перед дзеркалом. Підкажіть, що заповнити паузи у діалозі можна, поставивши питання за темою, яка обговорювалась останнім часом. Такий підхід дозволить водночас проявити цікавість до однолітків та підтримати будь-яку розмову. Якщо дитина говорить занадто тихо, можна тренувати звучність голосу.

Допомогти учням розвинути товариські якості просто! Для цього ви можете:

• створити у колективі атмосферу доброзичливості та поваги;
• знаходити спільні інтереси – регулярно влаштовувати цікаві позакласні заходи, організовувати обговорення важливих завдань;
• підтримувати дітей у бажанні спілкуватися, в прагненні знаходитися у вирі подій;
• допомогти розставити соціальні пріоритети: розібратися, хто входить до числа друзів, а хто – просто знайомих; пояснити, що варто про себе розказувати, а що краще залишити для близького кола;
• ненав’язливо спрямовувати дітей, які мають комунікативні проблеми, застосовувати на уроках методи та інструменти, що розвивають уміння спілкуватися.

Лауреати цьогорічної Премії Тьюрінга

Премія Тьюрінга, яка отримала назву на честь британського вченого Алана Тьюрінга, була заснована у 1966 році та вважається найпрестижнішою у сфері інформаційних технологій, своєрідною "ІТ Нобелівською премією". 

Цьогоріч Міжнародна Асоціація обчислювальної техніки присудила цю премію трьом вченим, "хрещеним батькам" штучного інтелекту - Йошуа Бенжіо, Джеффрі Хінтону и Янну ЛеКуну.

 

Методи, розроблені ними у різні роки дозволили зробити прорив у таких задачах, як комп'ютерний зір та розпізнавання мовлення. 
У 2012 році група вчених під керівництвом Хінтона представила на конкурсі з розпізнавання зображень тест штучного інтелекту ImageNet на основі нейромереж, який продемонстрував 85% правильних відповідей!

Кожен з нас сьогодні взаємодіє з алгоритмами розробленими Бенжіо, Хінтоном и ЛеКуном. 
Це системи розпізнавання облич при розблокуванні телефону, письмове спілкування, що пропонує варіанти введення тексту, самокеровані автомобілі, автоматизована медична допомога тощо. 
Вчені продовжують свою дослідницьку діяльність у сфері штучного інтелекту: Хінтон - у компаніі Google, Бенжіо - професор Монреальського університету та засновник компанії Element AI, Янн ЛеКун — головний спеціаліст зі штучного інтелекту компанії Facebook.