пʼятниця, 21 лютого 2020 р.

Сучасні методи навчання: досвід закордонних педагогів

Декілька цікавих методів навчання, які використовують у закордонних школах
Зміни в системі сучасної освіти – процес складний і тривалий. Вітчизняні педагоги, які дуже багато роблять для розбудови нової української школи, потребують підтримки і розуміння.  А ще – їм так необхідні знання і поради від практиків.
У цій статті ми продовжуємо розповідати про досвід закордонних педагогів і пропонуємо до вашої уваги огляд сучасних методів навчання, які стануть у пригоді українським педагогам-новаторам.
Основні принципи, на які спираються закордонні педагоги при організації навчального процесу, подібні до українських:
  1. Обмежити використання пояснювальних методів.
  2. Організувати роботу так, щоб учень міг задовольнити свої потреби у навчанні. Інакше кажучи – зробити процес набуття знань необхідністю для школяра. Тому неабияку увагу приділяємо мотивації.
  3. Щоб зробити уроки більш привабливими, використовувати ігрові форми роботи, а також різноманітні «сюрпризи» і «несподіванки» для учнів. Хтось скаже, що учитель – не клоун, а урок – не розвага. Але ж усі погодяться, що в сучасному світі змусити дитину навчатися не так просто. Тому так важливо знайти межу між суворим уроком та розважальною годиною.
  4. Працювати в малих групах.
  5. Створювати умови для експериментів і спостереження. Для цього, наприклад, закордонні вчителі-мовники активно використовують відео з Ютюбу: дивимось разом ролик з опитуванням, а потім, наприклад, шукаємо мовні огріхи чи найбільш уживані мовні конструкції. ЦІкавим буде завдання для учнів шукати помилки в рекламі – у транспорті, на телебаченні, в інтернеті.
  6. Доцільно використовувати простір класу. Залежно від мети заняття і застосовуваних методів, можемо створювати потрібні зони, по-різному розставляти парти або взагалі прибирати столи.
Перш ніж перейти до розгляду конкретних методів, варто наголосити на тому, що більшість з них усім нам добре знайомі, деякі вже активно використовуються учительством, але, можливо, про деякі ви дізнаєтеся вперше.
Сучасний світ – це світ розмов і суперечок, тому так важливо навчити дітей  спілкуватися і правильно вести дискусію. 
Серед найпопулярніших методів, які стануть у пригоді вчителеві, можна виділити такі: 
  • метод круглого столу;
  • метаплан;
  • метод шести капелюхів. 
Використовуючи метод круглого столу, можна розглянути з учнями новий правопис. Наприклад, учитель може підготувати інформацію про основний зміст правопису й роздати учням, а потім це обговорити. Такий формат дозволить учням позбутися враження, що їм нав’язують якісь незрозумілі правила. Звісно, провести таку роботу доречно у старшій школі, але сам метод можна застосовувати й з молодшими учнями, обравши  відповідну тему.
Оскільки від польських учителів завжди вимагають багато роздаткового матеріалу, то особливої популярності набув метод «Метаплан», який передбачає графічну ілюстрацію дискусії. Українські вчителі його також використовують здебільшого для розв’язання складних проблем. Зарубіжні ж педагоги зробили цей метод більш практичним. Цікаво застосувати його для роботи над стилістичними, лексичними, граматичними помилками. Яким чином? Наприклад, клас написав твір. Перевіривши роботи, учитель вибирає найбільш частотні помилки, а також ті, на які варто звернути особливу увагу, і записує їх на окремих аркушах, бажано кольорових. На дошці вгорі прикріплює аркуш із помилкою. Унизу дошки має бути аркуш іншого кольору зі словом «Висновок». Між ними – місце для роботи учнів. Школярам необхідно роздати невеликі порожні картки (якщо вони кольорові, то колір має відрізнятись від аркуша з помилкою та висновком). Побачивши аркуш із помилкою, діти на своїх картках пишуть, у чому полягає помилка та пропонують варіанти її усунення, після цього прикріплюють картку на дошку. Учитель читає все, що прикріпили учні. Після цього робимо і записуємо висновок. Ще один позитивний момент - цей метод підходить для різних класів, навіть тих, де є проблеми з дисципліно. Діти водночас і задіяні в дискусії, і відповідають письмово, а це зменшує галас.
Метод шести капелюхів. Напевно, українські вчителі також використовують цей метод. Можливо, хтось уже ознайомився з цим методом в Бібліотеці «На Урок». Найчастіше його використовують на заняттях із літератури, але давайте подивимось, як можна запровадити на заняттях з української мови. Для застосування методу шести капелюхів у центрі уроку має бути проблемне питання. Наприклад, урок з лексики. Поставимо запитання: чи варто використовувати в мові пасивну лексику, чи головне – це чіткість і ясність?
Метод «Фішбоун», або «Риб’ячий скелет», у закордонних школах використовується дуже часто, оскільки є продуктивним як для освітніх, так і бізнес-процесів (не дарма, започаткував його саме економіст – професор менеджменту Ішікава Каору). У такий спосіб можна провести, наприклад, перше заняття після канікул. В усіх класах перші заняття – це достатньо широка, загальна тема, яка часто проходить «повз» дітей, але якщо використати в цей час нестандартний метод, який до цього не використовувався, то сприйняття буде зовсім іншим. Наприклад, 8 клас. Тема: «Мова – найважливіший засіб спілку­вання, пізнання та впливу». Тут доречно замість довгих повчальних розмов про те, як важливо знати і поважати мову, запропонувати їм таку «рибку». Важливо те, що в «риб’ячий скелет» учням буде важко вписати ті стандартні відповіді, які вони давно вже завчили й повторюють із року в рік, щоб отримати хорошу оцінку або щоб від них відчепились. Так, головою риби може бути сама тема заняття. Верхні кісточки можна заповнювати разом, визначаючи основні проблеми, пов’язані із запропонованою темою. А над нижніми кісточками, тобто конкретними прикладами, можна працювати усім класом, або в групах, наводячи конкретні приклади до проблем, записаних згори, і презентувати це потім. Формулювання висновкової частини й заповнення хвоста мають бути колективною роботою.
 
«Процедура У» – це метод ведення дискусії, метою якого є аналіз, оцінка та опис наявного стану справ. Проводять його у кілька етапів: спочатку учні описують те, що існує зараз, потім – виділяють позитивні та негативні риси, а далі – пропонують свої варіанти майбутнього. Наприклад, візьмемо тему, яка є в програмі для 10 класу, – «Благодійність як норма життя. Волонтерство». На попередньому занятті даємо завдання дібрати матеріал на цю тему в інтернеті. При цьому можна поділити клас на кілька груп і дати завдання розглянути особливості доброчинної діяльності в різних країнах або розділити тему на мікротеми: «Допомога дітям», «Турбота про людей з обмеженими можливостями та людей похилого віку», «Благодійна діяльність на користь жертв воєнних дій», «Захист довкілля»; або «Благодійні пожертви», «Допомога власними діями», «Благодійна діяльність відомих людей». На занятті учні не виголошують доповіді, а складають план, виділяючи плюси й мінуси запропонованої теми. Далі відбувається колективне обговорення перспектив розвитку, і визначення шляхів покращення ситуації.
Останнім часом усе більшої популярності набувають дидактичні ігри. 
На польських форумах є багато матеріалів, які можна використати на заняттях. Особливо актуальними на початку навчального року є такі ігрові завдання:
  • «Розкажи про канікули, не вживаючи … (дієслова, прикметники, вставні слова тощо)»;
  • «Генератор мемів»: створіть меми, використовуючи складнопідрядні речення;
  • «Плітка» – розкажи про вивчені теми, ніби розповідаєш плітки;
  • «Частини мови в зоопарку». Якби кожна частина мови була твариною, то якою була б кожна з них і чому?
  • «Здоровий спосіб життя тексту». Що входить до ЗОЖ тексту?
  • «Ідеальний сад». Показати фотографії різних садів, обговорити, який кому більше подобається, потім письмово розповісти про свій ідеальний сад;
  • дидактичну гру «Memory» також часто використовують вчителі, але переважно там, де класи невеликі. Поширеною є думка про те, що ця гра придатна лише для вивчення іноземних мов, але її цілком доречно використовувати й на уроках української. Наприклад, можна повторити частини мови (на одному боці написати частину мови – на іншому слово) або фразеологізми (одна частина фразеологізму на одному боці, інша – на другому);
  • «Критерійний покер». Ця гра варта того, щоб розказати про неї трохи детальніше. Учні сідають колом, так, щоб бачити один одного. На столі розкладаємо великий аркуш, можна ватман, розділений на кілька секцій (зазвичай, їх три). Кожна секція відповідає певному критерію. Учні отримують по кілька карток (чим менше дітей у класі, тим більше карток вони можуть отримати). А потім по черзі кладуть картку у відповідну секцію, аргументуючи свій вибір. Якщо всі згодні, то хід переходить до іншого. Особливість цієї гри полягає в тому, що діти можуть блефувати й свідомо класти картку в невідповідну секцію. Інші мають це зрозуміти. Якщо якісь картки протягом гри були покладені неправильно, то вчитель має це виправити. Ефективно застосувати цю гру, повторюючи перед ЗНО правопис розділових знаків, оскільки в тестуванні часто зустрічається завдання: поєднайте речення та причину відокремлення. Виділяємо чотири секції: 1 – розділові знаки при відокремлених членах речення, 2 – розділові знаки в складному реченні, 3 – розділові знаки при вставних словах, звертаннях та прямій мові, 4 – розділові знаки при однорідних членах речення. Діти отримують картки із реченнями. Важливо, щоб знаки пояснювались лише одним правилом і не було неоднозначності. Також цю гру можна використовувати, вивчаючи, наприклад, частини мови, різні форми дієслова, односкладні речення тощо.
Для підсумків уроку закордонні колеги використовують низку дієвих методів.  
Метод «Смайл». Можна намалювати таблицю на дошці або роздати картки. Графи можуть бути різними. Наприклад, «чи тема уроку цікава», «чи нова інформація була зрозуміла», «чи атмосфера в класі була приємна». І діти мають поставити смайлики – радісний, байдужий або сумний. Якщо робота виконується на картках, то можна попросити написати маленький коментар, а саму картку не підписувати. Звісно, для учнів проведення такої роботи біля дошки дуже корисно, бо це вчить їх не просто оцінювати певний процес, але часом і висловлювати критику, коректно та аргументовано. 
Метод підсумкової квітки є менш гострим. Тут на пелюстках намальованої квітки учні позначають те, що їм найбільше сподобалось на занятті, не вказуючи на недоліки.
Показовим, але більш складним методом є «Діагностична роза». Цей метод запозичено в географів,  а сама робота схожа на те, як будується роза вітрів. Проводити таке опитування часто немає необхідності. Але дуже дієво застосувати його для оцінювання наприкінці чверті, семестру, року або хоча б теми. Треба виділити 4 основні аспекти. Наприклад:
  • чи тема цікава (або чи цікаві теми ми розглядали впродовж цього семестру); 
  • чи ця тема (теми) потрібна(і) мені кожного дня; 
  • чи я дізнався щось нове, чи я хочу дізнатись більше про це? 
На кожне запитання учень відповідає, використовуючи цифри від 0 до 3, де 0 – «ні», 1 – «швидше ні, ніж так», 2 – «швидше так, ніж ні», 3 – «так». Потім учитель складає цифри-відповіді всіх учнів та позначає відповідну точку на осі. Після цього необхідно з’єднати всі чотири точки. Еталонний результат – квадрат.

Корисні посилання:

  1. Katalog metod motywujących do nauki i technik uczenia się. – http://sieczychy.szkolnastrona.pl/container/DobrePraktyki/metody-i-techniki---katalog-1.pdf
  2. Barbara Krawczyk. Metody aktywizujące w pracy z dziećmi. – https://szkolnictwo.pl/index.php?id=PU6455 
  3. Elżbieta Stępień. Wybrane metody i techniki aktywizujące (do wykorzystania na lekcjach języka polskiego w szkole podstawowe). – http://www.sp4grodzisk.home.pl/metody_nauczania.pdf 
  4. Metody pracy z lekturą na lekcjach języka polskiego. – https://nspmielec.edu.pl/blog/szkola/metody-pracy-z-lektura-na-lekcjach-jezyka-polskiego 
  5. Портал для польських учителів-мовників – https://nauczyciel.język-polski.pl/
  6. Teaching Methods. – https://teach.com/what/teachers-know/teaching-methods
  7. 5 New Teaching Methods Improving Education. – https://www.gettingsmart.com/2017/10/5-new-teaching-methods-improving-education 
  8. 10 Innovative Learning Strategies For Modern Pedagogy. – https://www.teachthought.com/the-future-of-learning/10-innovative-learning-strategies-for-modern-pedagogy 
  9. Modern teaching methods for primary school. – https://www.slideshare.net/teachertraining398/modern-teaching-methods-for-primary-school 
  10. Læring og interaktivitet i det moderne klasserommet. – https://blogg.interactive.no/laering-og-interaktivitet-i-klasserommet 

середа, 12 лютого 2020 р.

Література чи фізика: що важливіше у сучасному світі?

У молодшій та середній школі діти відвідують уроки малювання й музики – предмети, що зникнуть з розкладу пізніше, у віці, коли здатність сприймати художні образи тільки поглиблюється. Чому ж так? Виходить ці дисципліни не вважаються серйозними, життєво необхідними для розвитку дитини?
НУШ ставить за мету формування семи, (інколи виділяють одинадцять) компетентностей. Деякі з них можна віднести до точних наук, інші – до гуманітарних, тоді як решта – поєднують у собі ознаки обох напрямків. При цьому жодна з компетентностей не є важливішою за інші.

Фізики проти ліриків – хто переміг?

Відома суперечка фізиків та ліриків почалась у далекому 1959 році з листа студентки одного з педагогічних вишів, що прочитала вірш Блока знайомому фізику. Отримавши зверхню відповідь, мовляв, поети не важливі, обурена дівчина звернулася до кореспондентів газети «Комсомольська правда». Так і постало питання: чи дійсно цікавість до мистецтва знецінена технічним прогресом? Дискусія отримала колосальний розголос. Наукові робітники, студенти, поети, молодь, літні люди – в редакцію писали усі. Байдужим не лишився ніхто.
Утім, чи судилося перемогти «лірикам» у Радянському Союзі, що мав на меті наздогнати й перегнати захід? Державі, де прогрес виміряли тонами зерна й чавуну, довжиною залізничних доріг, польотами у космос. Звісно, тоді фізики отримали перевагу. У наш час цінність професій певною мірою зрівнялась, однак вплив тих дискусій дається взнаки до сьогодні.
Хочеш стати заможним – заробляй гроші. Здається, очевидно. Втім, велика кількість хвацьких підприємців не обов’язково робить країну заможною. Не менш важливі якісна комунікація та значний людський капітал, що створюють належні умови для розвитку. Саме тому країни ЄС сповідують європейські цінності, такі як право на самовизначення, парламентаризм, правова культура, соціальне партнерство, толерантність, та ін., що лежать в основі швидкого прогресу та роблять його можливим.

«Безкорисне» знання?

Свого часу відомий філософ та математик Бертран Рассел назвав гуманітарне знання «безкорисним». Не бажаючи образити, а швидше для того, щоб підкреслити той факт, що користь природничих наук очевидна, адже технічні досягнення – телефони, хмарочоси – є матеріальним її свідченням, а от користь гуманітарних наук –  опосередкована й розмита.
Якщо у радянські часи вододіл дискусії фізики-лірики проходив на межі «мистецтво-наука», то сьогодні технічне знання сприймається як утилітарне, прагматичне, тоді як філософія, соціологія, педагогіка та ін. часто не вважаються настільки ж серйозними науками. Це щось допоміжне, прикраса, дизайн для вже готового механізму, теорії. Але чи дійсно це так?
Наведемо два приклади. У Японському інституті дорожнього будівництва інженери, які проектують мости, відвідують річний курс «Мистецтво доби Відродження». Якщо не розвивати творчу фантазію, вважають японці, проектувальник навчиться будувати лише один міст, лише одну дорогу. Інший приклад. Колись Білл Гейтс, засновник «Microsoft», сказав, що для створення компанії йому необхідні якісні програмісти й математики, Стів Джобс у відповідь зазначив, що серед цінностей «Apple», крім технічного, є ще сильний гуманітарний, творчий компонент.

Нові факти чи новий кут зору – що важливіше?

То що ж за компонент допоміг Стіву Джобсу зробити свої пристрої ледь не уособленням стилю життя креативного класу? Таємниці немає: гуманітарний підхід спрямований на поліпшення якості комунікації та дозволяє знайти неочікувані підходи там, де раніше дослідники зайшли б у глухий кут чи помилково трактували факти. Що більше голосів ми чуємо, то більш комплексно бачимо проблему, а це, зі свого боку, зменшує кількість помилок у роботі, сприяє швидкому прогресу.
Тож не дивно, що сучасна школа ставить на меті саме розвиток софт скиллс - навичок, які допоможуть дітям стати успішними дорослими. За предметами, які вивчають у школі, всі компетентності НУШ можемо поділити на три групи:
1. Точні науки – математична компетентність; компетентність у галузі природничих наук, техніки, технології.
На межі ХІХ-ХХ ст. саме вони сприяли значному покращенню умов життя людини та допомогли в рази збільшити продуктивність праці. Чимало людей ототожнюють їх розвиток з прогресом, що зовсім не дивно.
2. Гуманітарні – вільне володіння державною мовою, здатність спілкуватись іноземними мовами; громадянська та соціальна компетентності, пов’язані з ідеями демократії, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя; культурна компетентність.
Попри стереотипи, гуманітарні науки не є менш точними у своїй аргументації чи фактах. Психоаналіз, психологія, криміналістика, політологія, культурологія та інші не лише розкривають закони, за яким живе і розвивається суспільство, але й лікують колективні травми. Інколи знання з саме цих дисциплін допомагає медіа й політиками ставати сірими кардиналами та керувати людськими масами.
3. Компетенції, які поєднують ознаки гуманітарних та точних наук: інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; підприємливість та фінансова грамотність.
Чимало викликів, що стоять перед сучасними людьми, рівномірно пов’язані з гуманітарними і точними науками. Створення товару з розумінням потреб іншого, доставка, адаптація під закордонні ринки, людські конфлікти, емоційні та соціальні потреби, мотивація персоналу до безперервного навчання – все це є питаннями комунікації і сферою гуманітарного знання.
То чи можна констатувати перевагу однієї групи компетентностей над іншою? Швидше за все – ні. Усі процеси мають йти паралельно та все більше галузей будуть розвиватися на стику як синтез гуманітарного і точного знання. А їх, вочевидь, наслідують й освітні траєкторії.

середа, 8 січня 2020 р.

4 онлайн-сервіси для ефективної взаємодії вчителя та школярів

Школа – це осередок постійної взаємодії вчителя та школярів. Саме від неї залежить успішність дітей та рівень їхньої зацікавленості навчанням. Однак часто педагогу банально не вистачає часу та можливостей, щоб відповісти на всі запитання дітей та отримати від них зворотній зв’язок. На щастя, існує чимало дійсно корисних інтернет-ресурсів, які допоможуть учителю вирішити цю проблему та організувати ефективну взаємодію зі школярами.
Тож ми підготували для вас огляд чотирьох якісних, а головне – безкоштовних онлайн-сервісів, які допоможуть успішно працювати з учнями. Ці прості у використанні застосунки відкривають для вас чимало можливостей.

Plickers

Plickers – це мобільний додаток, який дозволяє вчителю організувати тестування та швидко отримати результати. І все це без використання великої кількості ґаджетів. Достатньо мати комп’ютер, проектор та смартфон. Щоб скористатися можливостями сервісу, потрібно зареєструватися на сайті та завантажити мобільний додаток (для iOS чи Android).
Перед початком роботи потрібно підготувати картки для відповідей (безкоштовно можна скачати 5 наборів). Кожна картка має свій QR-код, порядковий номер та буквені позначки для варіантів відповіді (A, B, C, D): праворуч, ліворуч, вгорі та внизу. Картки треба роздрукувати, наклеїти на картон чи заламінувати.
Зверніть увагу: при створенні класу та включенні до нього дітей додаток автоматично присвоїть кожному порядковий номер, якому й буде відповідати певна картка з QR-кодом.
Програма дозволяє створювати запитання у двох форматах: із чотирма варіантами відповіді або ТАК/НІ. Готові завдання можна демонструвати на проекторі в режимі реального часу. Для цього треба увійти до свого облікового запису на сайті, активувати відповідний режим («Live view») та роздати дітям картки. Відповідаючи на кожне запитання, учні мають показувати свою картку так, щоб буквене позначення правильної відповіді було вгорі. Для фіксації відповідей учитель має направити камеру смартфона на картки та натиснути кнопку «Scan». Мобільний додаток зчитує QR-коди, а відповіді дітей виводяться на екран комп’ютера.

Trello

Trello – це онлайн-програма, яка допоможе вчителю організувати продуктивну командну роботу школярів (наприклад, створення проекту чи підготовку до предметного турніру). Сервіс дозволяє налагодити чіткий розподіл обов’язків і візуалізувати важливі аспекти взаємодії з дітьми (планування і терміни виконання роботи, обмін ідеями та корисними посиланнями, контроль на кожному з етапів). А щоб користувачам було ще простіше, програма має спеціальні маркери (картки, позначки та кольори). Це дозволяє створити власну систему взаємодії в команді. Щоб почати користуватися сервісом, потрібно зареєструватися («Sign up – It's Free») чи авторизуватися через свій Google-акаунт («Sign up with Google»).
Використовуючи цю онлайн-програму, ви зможете організувати ефективну взаємодію школярів. Діти навчаться розподіляти обов’язки між учасниками команди, нести відповідальність за дотримання термінів виконання та оперативно вирішувати будь-які проблеми. Одну дошку у Trello можна використовувати як для одного, так і для кількох проектів одночасно.
Завдяки Trello кожен учасник проекту може стежити за перебігом роботи в режимі реального часу. Програмою також можна користуватися зі смартфону (дозволяє постійно тримати зв’язок між учасниками та швидко реагувати на нові виклики). Працюючи з Trello, вчителі та учні отримають цінний досвід онлайн-комунікації, навчаться планувати і структурувати свою роботу, а також нести відповідальність за її результати.

Edmodo

Edmodo – це інтерактивний онлайн-ресурс, схожий на соціальну мережу. Він покликаний допомогти вчителю виконати будь-які освітні завдання. Завдяки йому педагоги, школярі та батьки можуть успішно взаємодіяти та спільно вирішувати нагальні проблеми. Інтерфейс Edmodo перекладено українською мовою. Користуватися сервісом можна безкоштовно.
Щоб почати роботу з ресурсом, необхідно зареєструватися на сайті (у якості вчителя, учня чи батьків). Для цього потрібно вказати вашу електронну адресу та ім’я. Одразу після цього можна починати роботу.
Із цим онлайн-ресурсом учитель зможе успішно організувати дистанційну взаємодію зі школярами. Можна створити віртуальний навчальний простір та наповнити його потрібною інформацією. Учні зможуть використовувати її у будь-який зручний час для поглиблення знань з певної теми, під час підготовки до ЗНО чи олімпіади, працюючи над проектом чи навіть на лікарняному. А ще онлайн-сервіс можна перетворити на відкритий майданчик для спілкування та вирішення актуальних питань. До того ж Edmodo чудово підходить для створення різноманітних завдань (тестів, вікторин, опитувань тощо) та зручного обміну ними зі школярами.

Linoit

Linoit – це віртуальна дошка (полотно), на якій можна закріплювати спеціальні стікери з інформаційними замітками, зображеннями, відео та документами. Над однією дошкою може працювати кілька школярів одночасно, що неодмінно розвиватиме навички командної роботи. На жаль, сервіс не має українськомовного інтерфейсу. Проте Linoit є інтуїтивно зрозумілим (також для перекладу можна використати налаштування браузера).
Щоб оцінити всі переваги сервісу, потрібно зареєструватися. Після цього треба увійти до власного кабінету та почати створення дошок та груп. Користувачі можуть змінювати розташування стікерів, фільтрувати нотатки за часом створення, створювати групу учасників (вказавши електронні адреси учасників у спеціальній розсилці). Працювати з ресурсом можуть і не зареєстровані користувачі. Однак їхні можливості обмежені (не можуть працювати у групі, редагувати полотна кілька разів та зберігати всі свої дошки).
Сервіс дозволить учителю організовувати продуктивну групову роботу школярів, ефективне вивчення навчального матеріалу та цікаве виконання домашніх завдань. Використовуючи його, вчитель зможе проводити мозкові штурми, організовувати проектну роботу та впроваджувати дистанційне навчання. Це неодмінно допоможе вдосконалити навчальний процес.
Використовуйте ці сервіси у навчальному процесі. А також шукайте ресурси, які стануть у пригоді саме вам. І не забувайте ділитися секретами зі школярами та своїми колегами!

понеділок, 9 вересня 2019 р.

Секстинг, грумінг, мобінг: від чого страждають діти в інтернеті







Організація «Ла Страда Україна» розпочала роботу 20 років тому і спершу займалася попередженням торгівлі людьми, але згодом стала допомагати постраждалим і від інших форм насильства. Тепер ГО «Ла Страда Україна», окрім іншого, надає громадянам консультації на двох безкоштовних національних гарячих лініях. Перша — для дорослих: вона покликана попереджати випадки домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. А друга — для дітей (0 800 500 225 — зі стаціонарних телефонів, 116 111 — із мобільних). Дитяча гаряча працює з 2013 року. Із самого початку її роботи небезпеки в мережі стали однією з головних тем, із якими зверталися до ГО діти та їхні батьки. Відповідь на дзвінки на гарячу лінію надають психологи, юристи та соціальні працівники.
За останні півтора року, з січня 2017-го по червень 2018-го року «Ла Страда Україна» прийняла 35 тис. 534 дзвінки на дитячу гарячу лінію. Проаналізувавши приводи для дзвінків, організація визначила основні: права дітей, психологічне здоров’я дітей (тривога, самотність, страхи, суїциди), випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми (зокрема комерційна та сексуальна експлуатація), а також стосунки в сім’ї і з однолітками, питання статевого виховання й ВІЛ / СНІД, правосуддя щодо дітей, проблеми внутрішньо-переміщених осіб та інші.
Третина зі всіх звернень — а це понад 11,4 тисячі дзвінків — стосувалися небезпек для дітей у мережі. 10 тис. 621 раз дзвонили самі діти, а 800 разів — дорослі, які хотіли отримати консультацію щодо ситуації з дитиною. Такою статистикою президентка організації Ольга Калашник поділилася на круглому столі «Безпека дитини в інтернеті», організованому спільно з Міністерством інформаційної політики України.
За словами Ольги Калашник, небезпеки в мережі дотичні до більшості з цих проблем. «Наші колеги з мережі неурядових організацій “Жінки проти насильства” (Women Against Violence, WAV) проводили дослідження й виявили, що у 80 % випадків гендерно зумовленого та домашнього насильства застосовуються нові медіа — саме в інтернеті відбуваються переслідування, погрози, шантаж із застосуванням відео та фото. Підтвердження такі тенденції ми отримали й із дзвінків на нашу гарячу лінію», — розповіла вона.
Ольга Калашник. Фото — ІА «Укрінформ», надане МІП.
Найбільше питань було про комп’ютерну та інтернет-залежність — 2877 дзвінків. На другому місці секстинг — інтимне листування й пересилка фото інтимного характеру. «Сама по собі вона, звісно, може бути між людьми, — якщо нікого не кривдить. Але вона також може спричинити конфлікти й навіть довести дитину до самогубства, якщо її співрозмовник погрожуватиме передати це листування чи фото третім особам», — зазначила очільниця «Ла Страда Україна». Секстингу стосувалося 2627 дзвінків.
Статистика звернень на «дитячу» гарячу лінію ГО «Ла Страда Україна» за минулі півтора року
1532 рази на гарячу лінію повідомили про випадки тролінгу — глузування з дитини та провокацій щодо неї.
Скарги на фішинг — інтернет-шахрайство, метою якого є отримати доступ до логінів та паролів користувача, — прозвучали під час 1207 дзвінків.
1047 повідомлень «Ла Страда Україна» отримала про грумінг — входження в довіру до дитини з метою подальшої особистої зустрічі для вступу в сексуальні відносини, експлуатації чи шантажу. «Це ті всім відомі нам випадки, коли доросла людина під виглядом однолітка починає спілкуватися з дитиною, входить до неї в довіру й потім використовує», — пояснила Ольга Калашник. Нагадаємо, в липні представник Кіберполіції України Заур Урусов розповів Media Sapiens про кілька випадків грумінгу в Україні, щодо яких були порушені кримінальні справи.
919 дзвінків стосувалося смертельних квестів у соціальних мережах, метою яких є доведення дитини до самогубства. Широко відомою стала «гра» «Синій кит» у соцмережі «ВКонтакте», а нещодавно також стало відомо про небезпечний додаток до месенджера Whats App МОМО.
Ще три категорії небезпек, які виділили «Ла Страда Україна», це кібербулінг — мобінг — цькування групою людей (697 дзвінків) та цькування дитини онлайн (398 дзвінків). Останньою за кількістю дзвінків загрозою виявився картинг (122) — шахрайство з банківськими картками.
Дані гарячої лінії за перше півріччя 2018 року
«Поруч із можливостями, які нам надають нові інформаційні засоби, існує дуже багато небезпек, до яких і діти, й дорослі є вразливими, — каже пані Калашник. — Уже перелічені серйозно впливають на емоційний стан дитини й можуть мати трагічні наслідки. Вони можуть призвести до сексуального насильства, торгівлі людьми, вбивств та самогубств. Нам усім разом треба щось із цим робити. Насамперед — розпізнавати ці небезпеки. Також має бути співпраця з Центральними органами виконавчої влади — Міністерством внутрішніх справ, Міністерством освіти та науки, Міністерством інформаційної політики тощо — щодо попередження впливу онлайн-злочинів на дітей, проведення профілактичної роботи серед молоді, батьків, спеціалістів, а також розслідування таких злочинів і притягнення винних до відповідальності».
«Ла Страда Україна» вже співпрацює з Міністерством інформаційної політики України. Відомство ініціювало партнерство «Ла Страда Україна» з офісом Facebook — у результаті контакти й номери гарячих ліній ГО опублікували в «Центрі безпеки Faceboоk», а також розділі «Протидія самогубствам».
Користувач може знайти їх, обравши в переліку країн Україну.
«Ми ж тепер володіємо унікальним правом, дізнавшись про певні небезпечні ситуації щодо дітей і дорослих у Faceboоk, повідомити про них соціальну мережу, — зазначила Ольга Калашник. — Я думаю, що це може бути прикладом співпраці громадянського суспільства, центрального органу виконавчої влади та провідної соціальної мережі. Потрібно, щоби подібних ініціатив було більше. Адже інтернет стрімко змінюється й там увесь час з’являються нові виклики».
Нагадаємо, півтора роки тому ГО «Детектор медіа» презентувала мультимедійний онлайн-посібник з медіаграмотності для підлітків «МедіаДрайвер». Його основна мета − навчити молодь орієнтуватися в світі інтернету та ЗМІ, а також критично сприймати інформацію. Ресурс складається з 16 тематичних розділів. Два з них присвячено захисту підлітків від загроз у мережі: психологічному та технічному.

понеділок, 26 серпня 2019 р.

Google Диск не закривається, а оновлює формат

Йдеться про оновлення Диску з розширенням функцій

Сервіс Google Drive припинить своє існування в старому форматі, однак на заміну прийде нова версія диску із розширеними функціями. Про це повідомляє офіційний блог Google.
«Google Диск для Mac/ПК офіційно застарів. Він не підтримуватиметься починаючи з 11 грудня 2017 року, і він повністю відключиться 12 березня 2018 року. Ми рекомендуємо використовувати Stream Drive File. Як альтернатива або на додаток до установки Drive File Stream ви можете перейти на нову версію Диска для Mac/ПК під назвою «Створення резервних копій та синхронізація», – йдеться в повідомленні.

Компанія зазначила, що дані користувачів не будуть втрачені. Оновлений Google Диск – Drive File Stream буде включений для всіх користувачів із можливістю синхронизації, більш швидкого доступу до файлів, розширеними адміністративними функціями і посиленою системою захисту.
Drive File Stream – це новий додаток, що дозволяє швидко отримати доступ до всіх файлів Google Диска на вимогу прямо з комп'ютера, тобто майже без використання місця на жорсткому диску.

В чому різниця цих двох програм?
1. Для приватних користувачів буде доступний Backup and Sync - по суті, це оновлена версія Диска, але з додатковими можливостями;
2. Drive File Stream обіцяють як більш комплексне і зручне "хмарне" рішення. Але повноцінне його використання можливе буде лише при платній підписці.
Отже, швидке закриття десктопної програми Google Drive багатьма було невірно інтерпретовано як закриття доступу. Дійсно, з 12 березня 2018 року програма Google Drive буде відключена, але жоден користувач не втратить доступу до своїх файлів у хмарному сховищі.

За матеріалами  https://mind.ua/   та https://konkurent.in.ua/

субота, 10 серпня 2019 р.

404 Not Found - що це?



Помилка 404, яка часто з’являється в результатах пошуку по сайту або при переході по посиланнях, означає, що сервер не зміг знайти запитувану інформацію. Це ні в якому разі не означає, що сервер недоступний, або з ним щось не так, просто інформації, яку ми намагаємось отримати, на ньому немає. 
Найчастіше подібна ситуація виникає, коли який-небудь матеріал або веб-сторінку переносять в інше місце, змінюють її URL або повністю видаляють. 
Помилка 404 настільки часто зустрічається в Інтернеті, що кожен поважаючий себе сайт намагається якось оформити сторінку з повідомленням про цю помилку. Це робиться для того, щоб компенсувати негативні емоції користувача, що з’являються тоді, коли він не знаходить те, що шукав. В Інтернеті навіть є цілі ресурси, присвячені цікаво оформленим 404 сторінкам. 

Також на сторінці 404 розміщують інформацію про найбільш корисні розділи сайту, які рекомендується відвідати, щоб швидше знайти необхідні дані: фото, статтю або відео і т.д.

Читати більше на - igroup.com.ua/seo-articles/404-not-found/ 





До того, як сучасний інтернет став доступний по всьому світу, мережа не була глобальною. Сучасні протоколи, які в ній застосовують, придумали в 80-х і 90-х роках в CERN.

22.07.15
Тім Бернерс-Лі, винахідник HTTP, найвідомішого з них, створив його на основі файлового протоколу FTP. Бернерс-Лі також винайшов URI, URL, HTML і, звичайно ж, WWW в цілому - абревіатури, знайомі будь-якому досвідченому користувачеві Інтернету.

Версія HTTP 0.9, яка з'явилася в 1992 році, включала в себе коди стану з трьох цифр. Перша позначала вид повідомлення: 1 - інформаційне, 2 - успіх, 3 - перенаправлення, 4 - помилка клієнта, 5 - помилка сервера. Друга цифра позначала підгрупу повідомлень, третя - конкретне повідомлення в цій групі. Коди на кшталт 200 ( «добре») і 304 ( «не змінилося») ми ніколи не бачимо, тому що замість цих цифр браузери відображають вміст сторінок. А ось помилка 404 ( «, не знайдено») добре всім відома. З нею стикався кожен користувач, хто неправильно вводив адреса сторінки в рядок браузера або переходив по посиланню на неіснуючу сторінку.

Хоча це всього лише легенда, вона, як і сама помилка 404, вже перетворилася на частину інтернет-фольклору

З помилкою 404 пов'язана міська легенда. Нібито свого часу в офісі CERN на четвертому поверсі була кімната 404, де знаходився центральний сервер. Там сиділи кілька людей, які вручну обробляли приходили запити. Якщо запит був помилковим, то з'являлося повідомлення «Room 404: file not found». І хоча це всього лише легенда, вона вже увійшла в інтернет-фольклор, а сама помилка 404 стала частиною популярної культури і сленгу, полігоном для гумору веб-дизайнерів і символом благодійності.

«Як людина, яка працювала в CERN, кажу вам, що кімнати 404 на четвертому поверсі офісу не було. У CERN кімнати нумерують по-іншому: перша цифра позначає номер будинку, а дві інших - номер кімнати. Але в будівлі номер 4 немає кімнати номер 04, відлік там починається з 410 і йде по наростанню - не питайте мене, чому »

Тім Бернерс-Лі
винахідник HTTP https://igromania.km.ua/a207365-otkuda-vzyalas-oshibka.html

пʼятниця, 12 липня 2019 р.

Флеш-картки у навчальному процесі: коли знання можна побачити

Ви напевне бачили, як ведучі ток-шоу чи студенти перед доповіддю прискіпливо розглядають спеціальні картки. Або люди, які бажають вивчити іноземну мову, носять із собою цілі стоси папірців з окремими словами. Навіщо це? Усе дуже просто: для успішного засвоєння потрібної інформації. Саме для цього існує методика роботи з флеш-картками. Адже матеріал, який сприймається візуально та повторюється нами кілька разів, значно краще засвоюється мозком і надовго запам’ятовується. 

Суть методики роботи з флеш-картками

Суть методики використання флеш-карток у тому, щоб через певні проміжки часу вивчати та перевіряти інформацію, яка подається на спеціальних картках (у вигляді слів, чисел, зображень тощо). Дані на них розміщуються з обох боків. Наприклад, на одному знаходиться запитання (хімічна формула або дата), а на іншому – відповідь чи коротке пояснення. Такі флеш-картки називають «фізичними» (їх можна тримати в руках). Також існують ще й онлайн-картки, які стають дедалі популярнішими, адже ґаджети нині є ледь не в кожного. 
Донедавна флеш-картки використовували здебільшого для вивчення іноземної мови (насамперед лексики). Та зараз їх однаково успішно задіюють для запам’ятовування матеріалу з будь-якого навчального предмету. Наприклад, це можуть бути пам’ятки архітектури (історія), фразеологізми (українська мова) чи формули хімічних сполук (хімія). Робота з такими картками спрямована на візуальне сприйняття інформації та побудову асоціативних рядів. Крім того, використання флеш-карток базується на ігровому принципі, що дозволяє зацікавити дітей, додати навчанню змагального запалу.
Для кращого запам’ятовування використання флеш-карток поєднують із методикою «розділеного повторення». Так, матеріал не лише вивчають за допомогою карток, а й кілька разів перевіряють якість його запам’ятовування (дотримуючись певної періодичності). Це дозволяє значно краще засвоювати інформацію, виокремити проблемні питання та зосередитися на їх вирішенні. 

Алгоритм використання флеш-карток

Як користуватися флеш-картками? Усе дуже просто: вивчаючи певний обсяг матеріалу, вчитель виокремлює основну інформацію (наприклад, сукупність дат із теми чи перелік назв та авторів літературних творів) та формує набір флеш-карток. Під час роботи з ними інформація буде розділена на чотири групи: незнайома, малознайома (вивчення вже почалось), добре засвоєна та складна для сприйняття (потребує додаткового повторення). На практиці це має такий вигляд:
1. Заздалегідь підготуйте чотири невеликі коробки (наприклад, із картону) та потрібну кількість карток.
Усі флеш-картки покладіть до однієї зі скриньок (назвемо її «основною»). Запропонуйте учню взяти з неї 10-20 карток і вивчати їх протягом дня. Наступної доби попросіть дитину покласти опрацьовані картки до нової коробки (наприклад, «першої»). Після цього запропонуйте школяреві взяти з основної скриньки новий набір флеш-карток.
2. Після того, як у першу коробку буде покладено 50-60 карток, попросіть учня дістати їх звідти і повторити матеріал.
Трохи згодом перевірте знання дитини: покажіть їй флеш-картки та попросіть називати правильні відповіді. Якщо інформація з картки добре запам’яталася, її можна перемістити до другої коробки, а якщо ні – повернути картку до основної скриньки. Слідкуйте, щоб учень відповідав чесно і не плутав знання матеріалу та його впізнавання.
3. Коли у другій скриньці буде близько 30-40 флеш-карток, знову запропонуйте школяреві перевірити знання.
Якщо дитина швидко та правильно відповідає на запитання, помістіть картку до третьої коробки. Коли ж матеріал не вдалося вивчити – покладіть картку до основної скриньки.
4. Флеш-картки, які знаходяться у третій коробці, можна вилучати з процесу вивчення, а зафіксовану на них інформацію вважати закріпленою.
Але для кращого запам’ятовування варто періодично повторювати навіть те, що добре відомо. Саме так знання будуть успішно переходити із короткотривалої до довготривалої пам’яті.
Варто пам’ятати, що кожна дитина має власний темп запам’ятовування. Тож періодичність вивчення та повторення флеш-карток, а також необхідну кількість карток у кожній скриньці варто обирати індивідуально. Так само це стосується й різних навчальних предметів, адже іншомовні слова можна засвоювати значно швидше, ніж, наприклад, інформацію про пам’ятки архітектури. Загалом за допомогою флеш-карток можна вивчати новий матеріал, готуватися до контрольних робіт чи іспитів, перевіряти якість знань та поглиблювати їх.

Як зробити використання флеш-карток ще ефективнішим?

  1. Запропонуйте дитині самостійно створювати флеш-картки. Так інформація буде засвоюватися вже на етапі підготовки матеріалів.
  2. Поясніть учням, що вивчення флеш-карток не потребує багато часу (одна така сесія може тривати всього 10-15 хвилин).
  3. Переконайте дітей систематично працювати з картками. Попросіть їх намагатися робити це щодня (як тільки з’являється час та можливість).
  4. Наголошуйте на тому, що інформацію потрібно дозувати. Не варто навіть намагатися вивчити все й одразу.
  5. Навчіть дітей розділяти складний матеріал на складові. Адже метод флеш-карток працює за принципом «одне запитання – одна відповідь».
  6. Мотивуйте школярів самостійно перевіряти свої знання, влаштовувати навчальні змагання з однокласниками.
  7. Просіть дітей завжди озвучувати інформацію з карток. Це дозволить швидко виявити помилки та додатково залучити слуховий канал сприйняття інформації.
  8. Наполягайте на тому, щоб школярі завжди вивчали флеш-картки з обох боків (так легше простежити зв’язок між запитанням та відповіддю). 
  9. Намагайтеся робити матеріал флеш-карток цікавим, пропонуйте дітям використовувати яскраві асоціації.
  10. Створюючи флеш-картки, поєднуйте використання слів та зображень (для додаткової візуалізації).