пʼятницю, 13 липня 2018 р.

Школи на завжди можуть "дати раду" мобілкам у класі

На практиці виходить так, що школи переважно не дуже переймаються цим питанням. Директори не налаштовані брати лідерство на себе й ухвалювати рішення, які викликають дискусії. І в Інстаграмі можна знайти безліч учнівських селфі, зроблених безпосередньо під час уроків. А булінгові скандали з використанням «мобілок» у школах регулярно потрапляють в новини.
Картинки по запросу Заборона смартфонів у школі
Школи перекидають відповідальність на вчителів, які під пресингом батьків, а інколи — й самих учнів («а що ви мені зробите? Телефон — це моя приватна власність!») не завжди в силах дати раду «мобілкам» в класі та їх впливу на навчальний процес.
Порада міністра Лілії Гриневич «діти заходять в клас на урок, складають в скриньку свої мобільні телефони, відключивши звук» може бути реалізована настільки, наскільки самі вчителі мають волю і можуть домовитися з класом щодо подібної практики.
Якщо з 30 учнів хоча б один відмовиться здавати свій телефон, мотивуючи це тим, що вчитель не має права на подібну вимогу — решта також відчують, що вони ніяк не зобов’язані дотримуватися цього правила. До речі, у Британії, хоч і немає заборони на мобілки в школах, учитель має право забрати її до кінця навчального дня. До того ж, інколи українські вчителі не хочуть брати на себе матеріальну відповідальність, адже телефони дітей — річ досить вартісна, і хто компенсуватиме їх втрату або пошкодження «у разі чого»?
Батькам також нелегко досягти консенсусу в цьому рішенні. Інколи вони не розуміють, які загрози може нести постійний доступ до мобільних у школах — «кібербулінгу» в їх шкільні часи ще не існувало. Інтернет-залежність, як і скролінгова, ще недостатньо досліджені. А наявність зв’язку з дитиною часом справді є необхідністю, особливо у великому місті, коли діти відвідують різні гуртки і позакласні заняття. Всі спроби домовитися між батьками і якось врегулювати чи обмежити використання смартфонів у школах завершуються лише лютими війнами у батьківських групах в тих же мобільних додатках.

четвер, 5 липня 2018 р.

Захист і реалізація прав дітей у цифровому середовищі – важливий документ від Ради Європи




4 липня 2018 року Рада Європи прийняла нову Рекомендацію CM/Rec(2018)7 «Про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі».  Перший заступник голови Національної ради Ольга Герасим’юк,  як постійний представник  України в Керівному комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI, поінформувала відповідні державні органи про ухвалення цього важливого документа та попросила про його поширення на офіційних сайтах і використанні у роботі).
Рекомендації містять вказівки щодо необхідності розроблення, втілення і моніторингу державами-членами Ради Європи комплексного стратегічного й скоординованого підходу, а також узгоджених дій і ефективної співпраці на національному та міжнародному рівнях щодо поваги, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі. Згідно із Стратегією Ради Європи про права дитини (на 2016-2021 роки) і Стратегією управління Інтернетом Ради Європи (на 2016-2019 роки) права дитини в цифровому середовищі визначено як один із найбільш пріоритетних напрямів.
Які ж рекомендації надає  державам-членам щодо прав дітей у цифровому середовищі?
Цифрове середовище у безліч способів формує життя дітей, створюючи можливості й ризики для їхнього благополуччя та втілення прав людини. Урядам рекомендується переглянути своє законодавство, політику і практику, щоб забезпечити належне відображення повного спектру прав дитини. Держави також повинні забезпечити, щоб підприємства та інші ключові партнери виконували свої обов’язки з прав людини й несли відповідальність у разі зловживань чи порушень.
Неякісний або ж обмежений доступ до цифрового середовища може вплинути на здатність дітей повною мірою втілювати свої права людини. Державам слід вживати відповідних заходів для того, щоб всі діти мали адекватний, доступний та надійний доступ до пристроїв, підключення, послуг і контенту, які спеціально призначені для дітей; у спеціальних публічних просторах такий доступ має бути безоплатним. Водночас, слід уживати спеціальних заходів для захисту малолітніх дітей від передчасного впливу цифрового середовища.
Держави повинні гарантувати права дитини на отримання та висловлення будь-яких поглядів, думок або висловлювань із важливих для них питань через засоби масової інформації за їх вибором та незалежно від того, чи їхні погляди й думки були позитивно сприйняті державою чи іншими учасниками. До дітей, як до творців і розповсюджувачів інформації в цифровому середовищі, повинна бути донесена інформація про те, як здійснювати своє право на свободу вираження поглядів у цифровому середовищі, поважаючи права та гідність інших. Діти повинні бути обізнані з законними обмеженнями свободи вираження поглядів, наприклад, для запобігання порушень прав інтелектуальної власності й боротьби з підбурюванням до ненависті та насильства. Важливо забезпечити високоякісний контент, спеціально розроблений для дітей.
Держави повинні вжити заходів, щоб забезпечити право дітей брати участь в іграх і в мирних зібраннях та об’єднаннях, а також сприяти участі, залученості, цифровому громадянству та життєстійкості, як в режимі он-лайн, так і поза мережею.
Держави повинні поважати, захищати та виконувати право дитини на недоторканність приватного життя і захист даних. Держави не повинні забороняти законом чи на практиці анонімність, псевдонімічність або використання технологій шифрування для дітей.
Обробка персональних даних повинна відбуватися лише з явною та обґрунтованою згодою дітей та/або їхніх батьків або законних представників. Профілювання дітей для аналізу або передбачення їхніх особистих уподобань повинно бути заборонене законом.
Необхідно посилити заходи зі сприяння розвитку цифрової грамотності, в тому числі щодо формування критичного розуміння дітьми цифрового середовища й освітніх ресурсів. З огляду на швидкість виникнення нових технологій, керівні принципи також пропонують заходи щодо подолання ризиків для дітей у цифровому середовищі. До таких належать: регулярні оцінки ризиків, використання ефективних систем перевірки віку, створення принципів для товарів/послуг, які адресовані дітям або використовуються ними, захист дітей від комерційної експлуатації, невідповідної їх вікові реклами та маркетингу, шкідливих контенту й поведінки, сексуальної експлуатації та насильства, розбещення, онлайн-вербуванню для вчинення злочинів, участі в екстремістських політичних чи релігійних рухах, торгівлі людьми, а також від залякування, переслідування та інших форм насильства.
Дітям і їхнім представникам повинні бути забезпечені доступні,  відкриті й прийнятні для дітей способи подання скарг та пошуку судових і позасудових засобів відшкодування.