понеділок, 31 грудня 2018 р.

Дуже цікава стаття про творців комп'ютерних ігор

 

Гейм-девелопмент - це процес розробки гри під певну ігрову платформу. Це може бути гра для ПК, для консолей, для мобільних, для VR-шоломів, для розумних годин і т.д. Між консольними і ПК-геймерами йде застарілий холівар, подібний за розмахом Windows vs. Linux або Mac vs. PC (кому цікаво розібратися в питанні глибше, можна гуглити pc vs. console та pc master race). Багато розробники і видавці не хочуть вибирати боку - мультиплатформенна розробка давно вважається трендом.

Геймдев - це область існування універсальних експертів: ті, хто працює в геймдева, як правило, розбираються в тому, чим займаються колеги. А в ідеалі - мають дві професії, як астронавти NASA. «Як ігровий програміст, періодично виконую невеликі завдання, пов'язані з графікою, редагуванням в Photoshop і т.д. Як говорила наша начальниця: «Кожен програміст в результаті освоює фотошоп, а тестувальник - програмування», - розповідає Марк Цемма, ігровий розробник харківської компанії Pipe Studio.

Для створення гри потрібні мінімум три людини (або один, який поєднує в собі ці вміння): художник, програміст і гейм-дизайнер. Але якщо заглибитися в тему, в сам процес створення і підтримки ігор залучені куди більше фахівців:

  • програмісти архітектури гри,
  • програмісти ігрових фішок і режимів,
  • програмісти інструментів,
  • левел-дизайнери,
  • скриптер,
  • моделлера,
  • аніматори,
  • художники,
  • творці концепт-арту,
  • творці текстур,
  • UI / UX-дизайнери,
  • лицьові аніматори,
  • саунд-дизайнери,
  • сценаристи,
  • локалізатори,
  • актори мокап,
  • актори озвучки,
  • тестувальники,
  • менеджери проектів,
  • продюсери.

І це, звичайно, не весь список. На кожному етапі розробки або видання гри з'являються завдання під найрізноманітніші навички, до розвитку, просуванню та підтримці гри підключаються ком'юніті-менеджери, маркетологи, аналітики і т.д. Оплата такої праці теж коливається в залежності від регіону, розмаху ігрового проекту, типу завдання.

Далі за посиланням  https://ain.ua/2017/07/31/chto-takoe-gejmdev/

Сервіс друку листів в лінійку чи клітинку

 Якщо є необхідність роздрукувати звичайний лист в лінійку чи клітинку,  нам допоможе генератор розмітки від сервісу Gridzzly (сайт http://gridzzly.com/).

Цей ресурс буде дуже корисним вчителям початкових класів та робітникам дошкілля.

Сервіс Gridzzly це простота і можливість вибрати кілька варіантів розмітки. Веб-сервіс пропонує наступні варіанти розмітки: лінійка, клітина, стільники, плюс різні комбінації точок.
Ще один приємний момент — можливість масштабування. Ви можете обрати не тільки розлінований лист, але і самостійно вибрати відстань між рядків та роздрукувати його.

Погодьтеся, дуже зручно. Всього пару кліків мишею і сторінка з будь-яким розміром клітини вже готова. До речі, здорово стати в нагоді любителям різних ігор на аркушах паперу. Як щодо морського бою???

Ресурси, де можна опублікувати власні розробки

 

https://www.sciencechemistry.org.ua/podaty-svij-material-s…/

Перед вами підбірка із ресурсів, що стануть у нагоді
✔️тим, хто шукає куди подати свої доробки і отримати сертифікат;
✔️тим, хто шукає ресурс із цікавими “ЖИВИМИ” РОЗРОБКАМИ ТА МАТЕРІАЛАМИ.

1. http://osvita.ua

2. http://osnova.com.ua/authors/

3. http://teacherjournal.in.ua

4. https://naurok.com.ua/

5. https://www.schoollife.org.ua/sertyfikat-2/

6. https://vseosvita.ua

7. https://academia.in.ua/


Історія походження смайлу


Ми у своєму житті вміємо виражати різні емоції, наша міміка дуже багата й різноманітна. Загальновідомо, що 80% інформації наш співрозмовник отримує через невербальні канали сприйняття: міміку, жести.Спілкуючись в Інтернеті, ми використовуємо смайлики для висловлення свого настрою:
: -) – Усміхаюся
: -( – Мені сумно
:-О – Подив
ХD – Дуже смішно
-%— Дарую квіточка
19 вересня вважається Днем народження «смайлика».
Звідки ж вони з’явилися і хто їх придумав? Смайли, інакше емограмми (smile – усмішка) – це значки, складені з розділових знаків, букв і цифр, що позначають якісь емоції. Вони широко використовуються при спілкуванні в Інтернеті – у листах, форумах, чатах і т.п. Останнім часом текстові смайлики поступово відходять у минуле, а їм на зміну приходять графічні – прикольні картинки, що зображують особи, предмети, знаки, дії.
Перші смайлики з’явилися ще раніше і не в Інтернеті: в Америці в грудні 1963 року художник Харві Белл, з нагоди злиття двох страхових компаній в одну корпорацію State Mutual Life Assurance Cos. of America намалював першу бадьору усміхнену пику, яку розмістили на значках співробітників компанії.
У 70-х роках смайл придбав величезну популярність: його почали друкувати на марках, футболках, рюкзаках, олівця … Продукція з зображенням смайликів приносила величезні доходи всім, окрім свого творця.
Однак першим запатентував смайлик як торгову марку якийсь француз Франклін Лоуфрані в 1971 році. Йому вдалося запатентувати свій торговий знак в 80 країнах світу. Корпорація Лоуфрані – Smiley Licensing – діяла по всьому світу, крім США, зрозуміло, і принесла своєму власникові великий прибуток.
Що ж стосується Харві Белла, то він врешті-решт теж запатентував свій смайл і створив компанію World Smile Corporation (яку зараз очолює його син – Чарльз Белл). У цієї людини була мрія – стати «міжнародним послом щастя» на всій Землі. Саме Харві Белл запропонував відзначати 1 жовтня міжнародний день посмішки. Весь прибуток від компанії World Smile Corporation було вирішено використати в благодійних цілях.
Перший смайлик в Інтернеті з’явився 19 вересня 1982, його винахідник – Скотт Фалман (Scott E. Fahlman) професор приватного Університету Карнегі-Меллона, що знаходиться в Піттсбурзі, штат Пенсільванія, США. Цей учений першим запропонував використовувати таке поєднання – двокрапка, тире і заслони дужку – для позначення усміхненого обличчя.
Треба відзначити, що цієї історичної події передувала ціла наукова дискусія, що на сьогоднішній день здається вельми забавним. Наукові співробітники довго обговорювали: які смайлики використовувати для виразу «жарт» або «сумно».
Перше знайдене в мережевих архівах повідомлення, що містить смайлики, датується 2002 роком.
Зараз в Інтернеті зустрічаються найрізноманітніші смайлики: не тільки виражають емоції, але також зображають різних персонажів, знаки зодіаку, прапори, таблички з гаслами (скандували смайлики), смайли-букви, новорічні смайлики …
В Інтернеті існують спеціальні сайти, на яких ви можете завантажити собі набори смайликів, а також придумувати і малювати свої авторські смайлики, обмінюватися ними, дарувати і відправляти ці «усміхнені личка» друзям і знайомим. За 25 з гаком років свого існування «смайлик» став незмінним атрибутом електронного спілкування, і багато хто вже не можуть уявити, як можна було б без нього обходитися.

Цікаві факти про Інтернет

1. 80% всіх картинок в Інтернеті показують  жінок.
2. Будинок Білла Гейтса був спроектований, використовуючи комп’ютер Макінтош.
3. До 2012 року буде приблизно 17 мільярдів пристроїв, пов’язаних з Інтернетом.
4. Кожного місяця реєструється більше мільйона доменних імен
5. Електронна пошта була винайдена раніше, ніж Всесвітня павутина.
6. У 1980-их комп’ютер IBM не вважали хорошим, якщо він не міг керувати Microsoft Flight Simulator
7. MySpace повідомляє про більш ніж 110 мільйонах зареєстрованих користувачів. Якби це була країна, вона була б у десятки разів більше Мексики.
8. На e-Bay кожну секунду укладається угод на 680$.
9. Кожна восьма подружня пара, яка одружилася в минулому році в США, зустрілася онлайн.
10. Середній 21-річний молодий чоловік провів 5 000 годин, граючи у відеоігри, прочитав 250000 електронних листів, і текстові повідомлення і витратив 10 000 годин на мобільний телефон.
11. Середній користувач комп’ютера блимає 7 разів на хвилину, це менше звичайної норми в три рази.
12. У 1994 році вийшла перша банерна реклама.
13. Перша комп’ютерна миша була винайдена Дугом Енджелбартом приблизно в 1964 році і була зроблена з дерева.
14. Перше доменне ім’я, коли-небудь зареєстроване, було Symbolics.com.
15. Перший в світі комп’ютер, названий Z1, був винайдений Конрадом Цузе в 1936 році. Його наступний винахід, Z2 був закінчений у 1939 і був першим повністю функціонуючим електромеханічним комп’ютером.
16. Інтернет відвідують приблизно 1319872109 осіб щодня.
17. У той час як радіо потрібні 38 років, і телебаченню 13 років, Всесвітній павутині потрібні тільки 4 роки, щоб досягти 50 мільйонів користувачів.

Дистанційна освіта


Український центр дистанційної освіти – udec.ntu-kpi.kiev.ua
Українська система дистанційного навчання – www.udl.org.ua
Центр дистанційного навчання світового банку – www.uapa-dlc.org.ua
Проблемна лабораторія дистанційного навчання – dl.kpi.kharkov.ua/techn/rle/
Центр дистанційного навчання Української Академії державного управління – www.ado.edu.ua
Дистанційне навчання Академії цивільного захисту України – www.edu-mns.org.ua
Українсько-американський гуманітарний інститут “Вісконсінський Міжнародний Університет в Україні” – www.wiuu.edu.ua
Лабораторія Віртуального Дистанційного навчання Харківського технічного університету радіоелектроники (ХТУРЕ) – vdll.kture.kharkov.ua
Дистанційне навчання у Львівському Національному Університеті “Львівська Політехніка” – www.idn.polynet.lviv.ua
Центр електронної освіти НТУ “КПІ” – www.eec.ntu-kpi.kiev.ua
Інститут заочної та дистанційної освіти Київський національний університет технологій та дизайну – dist.vtv.kiev.ua
Лабораторія дистанційної освіти Сумський державний університет – dl.sumdu.edu.ua
Центр дистанційного навчання Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету економіки і права – www.cdo.com.ua/info/index.php
Лабораторія дистанційного навчання Київського національного торговельно-економічного університету – http://ldn.knteu.kiev.ua
Інститут заочної і дистанційної освіти Придніпровська державної академії будівництва і архітектури – izido.pgasa.dp.ua/do/1_1.html
Сервер дистанційного навчання Київського Інституту Інвестиційного Менеджмента (КІІМ) – srv.kimi.kiev.ua/DISTANT/uindex.html
Міжнародний дослідно-навчальний центр інформаційних технологій та систем – www.dlab.kiev.ua
Центр програмної інженерії – www.ukrsoftpro.com.ua
Центр Дистанційної Освіти ВНТУ – cde.vstu.edu.ua
ЦДО “Интеллект” – intellect.dp.ua
Центр дистанційного навчання МБЕРІФ – elearning.if.ua
Дистанційне навчання. Сайт присвячений розвитку дистанційної освіти в Україні – www.distance-learning.com
Інформація про системи видаленого навчання (Moodle) – moodle.ukma.kiev.ua
Західноукраїнський ресурсний інтернет-портал дистанційної освіти – westukr.itgo.com
Система дистанційного навчання за допомогою Інтернет – http://www.slc.kiev.ua

пʼятницю, 21 грудня 2018 р.

Чи варто вірити соцмережам? 6 правил захисту від інформаційних маніпуляцій


Чи замислювалися ви про важливість інформаційної безпеки? Вмієте розпізнавати інформаційну маніпуляцію? Адже сьогодні від впливу ЗМІ та соціальних медіа не захищений ніхто! Саме для цього кожному з нас потрібно формувати нову навичку — медіаграмотність.

Весь світ залучений в єдину інформаційну систему, і працює вона в режимі реального часу. Тож не дивно, що медіаграмотність як культура правильного споживання інформації, за даними Institute for the Future, увійшла до переліку навичок майбутнього, що необхідні для ефективної взаємодії з людьми. Про найважливіші принципи сприйняття медіаповідомлень розповідає Надія Чорна-Бохняк, експертка з комунікацій у некомерційних організаціях та викладачка комунікацій у Школі журналістики УКУ.

Хто створює нашу картину світу?

Дехто вважає, що медіаграмотність — це про захист дітей від небажаних меседжів чи зловживань довірою в інтернеті. Варто зрозуміти: мова йде про кожного, без винятку. І не лише про телебачення та інтернет. Якщо ви вимкнете телевізор чи комп’ютер, ви все одно залишитесь в медіапросторі. Медіа та інформація більше не є тим, що впливає на нашу культуру, — це і є культура.
Медіа довгий час були добре перевіреним джерелом інформації. Зараз це в минулому, але старе відношення ще залишилося: наше сприйняття навколишньої реальності залежить від того, як його подають ЗМІ.
У великому потоці подій, які накопичуються день у день, людині складно виробити власне розуміння того, що їй показують. Виникає не система, а мозаїка подій.
Медіаграмотність — це навички та звички, які допоможуть вам критично сприймати повідомлення різних медіа: традиційних, соціальних мереж, зовнішньої реклами, партизанського маркетингу.
Медіаграмотність допоможе уникнути неточних новин і отримати достовірну інформацію про поточні події. І базується ця навичка на вашій персональній відповідальності як споживача.
Чи варто вірити соцмережам?
Сьогодні соціальні медіа, такі як Facebook, Twitter, Telegram, взяли на себе функцію поширення новин. Але вони не завжди є надійним джерелом інформації. Вам здається, що ви отримали ретельно відібрані знання з певної теми, поки гортали стрічку відомих вам людей, але це не так. Соціальні медіа транслюють велику кількість маніпулятивних і фіктивних новин.
Боти і тролі
У соціальних медіа розігруються, зокрема, бізнесові і політичні стратегії. Вони залишаються непомітними для нас, але в той же час агресивно втручаються в наш інформаційний простір. І ми піддаємося їм, навіть не усвідомлюючи цього. Тут варто згадати про ботів і тролів. Це інструменти спотворення реальності. Вони вносять деструктив в публічні дискусії, викликають негативні емоції в аудиторії і порушують онлайн-етику. Боти — це програми, а тролі — реальні люди, які отримують за свою роботу гроші. Їх основне завдання — засмітити інфопростір, щоб реальні думки загубилися серед коментарів. Таким чином відволікається увага від суті питання і створюються помилкові враження про точку зору людей.
Хто платить за лайки?
Маніпуляцією є і додаткові смисли, які закладають в повідомлення маркетологи і піарники. Потрібно пам’ятати про те, що соціальні медіа, такі як Facebook, Twitter, Instagram, — це в першу чергу платформи, головна мета яких — заробити гроші.
Користувачі нічого не платять при реєстрації, але головною цінністю є ваші персональні дані: вік, стать, місце проживання, освіта, інтереси тощо.
За допомогою системи http cookie спеціальна програма відмічає, що ви робите в браузері свого комп’ютера. Так Facebook знає про вас все: які публікації вам подобаються, які сторінки ви переглядаєте, що плануєте купити найближчим часом, яка інформація найбільш затребувана для вас тощо. Доступ до цієї інформації допомагає точно націлювати рекламу на певні групи користувачів.
Власник сторінки бренду, медіа або організації, особливо після останніх нововведень Цукерберга, змушений платити за публікацію, щоб збільшити коло людей, які її побачать. При цьому для користувача така реклама виглядає звичайним повідомленням в стрічці новин. При гарному налаштуванні таргетингу вона, швидше за все, зацікавить вас і змусить лайкнути себе або клікнути.
Реклама в соціальних мережах порівняно дешева, але ефективна. Пам’ятайте, що у вашу стрічку новин потрапляє лише невелика частина всього можливого контенту, тож боротьба за увагу користувачів є головною рушійною силою покупки реклами і створення рекламних повідомлень. 
Основні принципи медіаграмотності
Канадський вчений Джон Пандженте виділив такі ключові поняття медіаграмотності.
• Медіа формують наше почуття реальності. Ставлення до об’єктів реального світу формується на основі медіаповідомлень, які сконструювали фахівці, що переслідують певні цілі.• Створення медіапродукту — це бізнес. За кожним бізнесом стоять конкретні люди зі своїми інтересами. Вони визначають зміст того, що ми дивимося, читаємо, слухаємо.• Будь-яке медіаповідомлення транслює певні цінності прямо або неявно.• Медіа впливають на політичну й економічну ситуаціюпровокуючи соціальні зміни.
• 
Медіа змушують нас замислюватися про події, що відбуваються в інших країнах.

Всі новини — не об’єктивні

Все, що ми читаємо, чуємо і дивимося онлайн, — це медіаманіпуляція. Цьому є пояснення.

Підбір інформації. Медіа диктують нам, про що думати, навіть якщо ми не планували думати про те, що прочитали. У світі щодня відбуваються мільйони подій, і дізнатися про все просто неможливо. З мільйона виокремлються, умовно кажучи, десять. При переході від мільйона до десяти ми обов’язково втратимо багато. Цей залишок і стає нашою інформаційної картиною дня. Про інші події ми навіть не будемо здогадуватися.
Погляд на подію. При висвітленні події, що може викликати різне ставлення, буде зроблено акцент на її позитивних чи негативних аспектах. І ті, й інші можуть бути правдою, але саме їх підбір буде впливати на сприйняття події в цілому.
Спрощення інформації. Зі 100% характеристик події в новини може потрапити лише мала частина. Ніхто не застрахований від перебільшення, спотворення, фальсифікації чи спрощення інформації.
Правила медіабезпеки
Ви миєте руки перед вечерею, готуєте на чистій воді і чітко знаєте, скільки ложок цукру дозволяєте собі з’їсти за день? Тоді гарна ідея виробити правила і для вживання інформації.
1. Формуйте свою стрічку новин в соціальних мережах безпристрасно
 У сучасному суспільстві контент має змогу створювати кожен. Але якщо вам не подобається інформаційний продукт, ви маєте право адекватно зреагувати і відмовитися від нього. Не варто додавати друзів з жалості, демонструючи мережевий альтруїзм. Не додавайте людей тільки тому, що у них милі фотографії. Потрібен тверезий розрахунок і свідомий вибір. 
2. Видаліть недостовірні джерела
Якщо людина публікує дурниці, це достатній аргумент, щоб видалити її зі свого кола друзів.
3. Не відволікайтесь на те, що для вас не важливо 
Вам не обов’язково стежити за модними трендами, розуміти політику, бути в курсі всіх коливань валютного ринку і знати імена голлівудських акторів. Ви маєте право чогось не знати, не цікавитися чимось, не стежити за цим.
4. Слідкуйте за якістю 
Інформаційне середовище складається з «простих і складних вуглеводів». «Прості вуглеводи» засвоюються на льоту, дарують моментальну насолоду і шкодять здоров’ю. Після такої їжі апетит подвоюється — ви починаєте потребувати більшої дози до тих пір, поки не відчуєте себе погано.
«Повільні вуглеводи» складні для засвоєння. Але саме вони можуть дати відчуття наповненості, змісту і мають складати основу «інформаційного меню». Це, наприклад, якісна аналітика, пізнавальна інформація, освітні проекти.
5. Живіть своїм життям 
Багато медіа дублюють інформацію з інших медіа, які в свою чергу отримали інформацію з третіх джерел, а ви це все поглинаєте. Закрийте стрічку і живіть повноцінним життям.
6. Виділяйте час, щоб подумати
Відволікайтеся від нескінченного потоку інформації та її аналізу. Побудьте в тиші, подивіться, послухайте. Не бійтеся чогось не розуміти або проґавити час, не споживаючи нові дані. Профільтруйте свої думки, давши їм ковток інформаційного детоксу.

четвер, 20 грудня 2018 р.

15 кращих українських проектів з медіаграмотності

У світі постправди та жорстких реалій українського інформаційного простору медіаграмотність є необхідним інструментом для кожного, починаючи з пелюшок і аж до старості. Критичне ставлення до інформації вимагає, проте, зусиль і постійної роботи над собою. Тому ми відібрали кращі українські проекти з медіаграмотності для самоосвіти та навчання, що допоможуть покращити навички критичного мислення та перевірки й аналізу інформації.

Онлайн-курси

1.Дистанційний навчальний курс медіаграмотності для громадян, створений IREX у партнерстві з Академією української преси та StopFake. Навчальна програма розрахована на дорослу аудиторію та знайомить громадян із найбільш розповсюдженими видами маніпуляцій і пропаганди, а також надає базові інструменти перевірки інформації та критичного мислення.

2. Онлайн-курс «Новинна грамотність» від Детектор Медіа. Просвітницький проект спрямований на поширення медіаграмотності серед населення в умовах воєнного конфлікту та розрахований на широке коло користувачів: від студентів і викладачів профільних факультетів до всіх, кому цікава тема медіа. Курс складається із десяти модулів, в яких експерти розкривають широке коло питань: як створюються новини, які існують професійні стандарти, етичні дилеми, в який спосіб можуть маніпулювати медіа суспільною думкою через новини, хто є основними медіавласниками в Україні, та як соцмережі міняють сприйняття новин.
3. Дистанційний курс «Верифікація в Інтернеті». Хоча курс розрахований на журналістів і редакторів пострадянського простору, заняття можуть бути цікавими також для медіа-активістів і всіх, для кого соціальні мережі стали «середовищем існування».

4. Освітній проект «OSINT Academy» від Інституту постінформаційного суспільства. Курс дає розуміння базових інструментів розвідки з відкритих джерел і розрахований на журналістів, блогерів, громадських активістів, представників прес-служб і всіх, хто створює і поширює контент з важливих для українського суспільства питань.

5. Дистанційний курс «Як розуміти соціальні мережі». Лекції курсу будуть цікаві всім, хто не уявляє своє життя без Інтернету. Курс дасть розуміння природи онлайн-спілкування та навички ефективної роботи в соціальних мережах.

                                                                                       Ігри

6. Гра «Медіаграмотна місія» від IREX. Проект дає можливість дорослим перевірити свої знання та навички з медіаграмотності та критичного мислення, а також покращити їх в ігровій формі.

Посібники

8. Мультимедійний онлайн-посібник «МедіаДрайвер» від Детектор Медіа. Посібник розповідає не тільки про те, як виявляти фейки, маніпуляції та протистояти їм, а й знайомить зі світом медіа. Він містить не лише текстову інформацію, але й чимало інфографіки, відео та навіть мультики. Також присутній ігровий елемент у вигляді тестів, проходження яких дозволяє отримати «Посвідчення медіадрайвера» — водія, який добре орієнтується у складних лабіринтах світу медіа. Хоча посібник був створений для молоді, дорослі зможуть також відкрити для себе багато корисного.
9. «Информационный обман. Как не попасть впросак?» від Інтерньюз-Україна. Посібник просто та доступно подає інформацію, щоб споживачі навчились критично аналізувати медіаповідомлення, змогли розгледіти пропаганду, помітити цензуру або однобокість подачі інформації. Видання розраховане на широку аудиторію та буде корисним для всіх, хто хоче краще розумітись на роботі ЗМІ та вміти виявляти інформаційні обмани в медіа.
10. Видання «Як розпізнати фейк?» від Міністерства інформаційної політики України, розроблене та реалізоване спільно з проектом ЄС «Association4U». Брошура містить базові правила особистої інформаційної гігієни, що дозволять пересічному громадянину убезпечити себе від фейків і дезінформації.
11. Видання «Довіряй, але первіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві» від клубу ілюстраторів Pictoric. Ця книжка є результатом проекту, першим етапом якого була виставка плакатів художників на бульварі Вацлава Гавела за підтримки Міністерства інформаційної політики. У виданні ілюстрації з медіаграмотності поєднані з текстами журналістів, фахові висловлювання яких розкривають теми цензури, пропаганди, свободи слова, фейкових новин, інформаційної війни, критичного аналізу медіа-повідомлень, зв’язку влади із медіа, соціальних мереж і суспільного телебачення.
12. Практичний посібник «Медіакомпас: путівник професійного журналіста» від Інституту масової інформації. Цей посібник буде корисним як для журналістів-початківців, студентів, так і для вже практикуючих медійників, які хочуть освіжити власні знання зі стандартів та інших особливостей професійної діяльності.
Навчальні програми та методичні розробки
13. Ряд навчальних програм з медіаграмотності був розроблений Академією української преси та може бути використаний в роботі педагогами загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів, а також курсів підвищення кваліфікації:
Навчальна програма з основ медіаграмотності для 8–9 класів 2013р. і 2017 р. ;
Навчальна програма «Медіаосвіта (медіаграмотність)» для студентів вищих навчальних педагогічних закладів, педагогічних та науково-педагогічних працівників;
14. Збірка інноваційно-методичних розробок з медіаграмотності для педагогів була видана Донецьким прес-клубом. Розробки напряму стосуються питань споживання медіапродукту, протистояння маніпуляціям у ЗМІ, боротьби з пропагандою та мають на меті формування навичок критичного мислення, а також розмежовування фактів і суджень.
15. Якщо ви вже «на ти» з усіма інструментами критичного аналізу інформації, отримали звання медіазнайка та врятували місто від фабрики брехні, проте в розвитку зупинятися не збираєтесь, у нагоді стане Інтернет-видання MediaSapiens від Детектор Медіа, що публікує різноманітну інформацію з медіасфери та дає можливість орієнтуватись в інформаційному просторі.