вівторок, 18 грудня 2018 р.

Як навчити дитину медіагігієни



Об’єктивність і суб’єктивність
Насамперед важливо пояснити, що інформація може бути об’єктивною і суб’єктивною. Перша стосується об’єкта, друга — суб’єкта. Наприклад, «іде дощ» — це об’єктивна інформація. Ми можемо перевірити це, відчути дощ на собі, намокнути під ним. Коли ми починаємо міркувати на тему дощу — це вже суб’єктивна інформація: «Дуже погано, що йде дощ, — я як раз помив машину» або «Добре, що йде дощ, — з’являться гриби». Це наше особисте ставлення, що ґрунтується на суб’єктивних поглядах і життєвому досвіді.
Із цієї точки зору всі ЗМІ (незалежно від країни, власників, популярності тощо) — суб’єктивні. Усе починається із суб’єктивності конкретного журналіста, продовжується редактором і закінчується власником видання.
Ми живемо в постіндустріальному світі, багато явищ якого визначаються інформацією. Якщо ми масово говоримо щось негативне про біткоїни, то їх курс відносно долара падає, якщо щось позитивне — росте. Це стосується будь-якого товару. Усе визначається сумою думок людей. У постіндустріальному світі те, що людина сказала, зазвичай, важливіше за те, що вона зробила. Принаймні в контексті ЗМІ.
Критичне мислення
Як перевірити: чи стосується інформація об’єктивних даних, чи це просто слова? Важливо мати критичне мислення і перевіряти інформацію.
Скільки разів не скажи слово «халва» — у роті солодше не стане. Критичне мислення як раз змушує людину скуштувати халву, щоб зрозуміти — існує вона взагалі, чи ні.
На жаль, більшість людей сліпо довіряють ЗМІ і не хочуть перевіряти інформацію. В основному, тому, що їм так комфортно. Наявність критичного мислення передбачає, у тому числі, вихід із зони комфорту.
Наприклад, багато людей бездумно діляться в Facebook постами про розіграш квартири в Києві, хоча це відвертий фейк. Ще один типовий приклад — обіцянки політиків. Мені здається, люди поки не хочуть розвивати в собі критичне мислення. А представники будь-якої влади ніколи не зацікавлені в тому, щоб громадяни країни володіли ним на максимальному рівні. Адже більшість політичних програм у світі — популістські, а популізм розбивається об критичне мислення.
Уявіть, ви приходите на ринок, і вам у пакет кладуть 10 нормальних помідорів і один гнилий — це ж ви винні, що вам його туди поклали. Потрібно було перевіряти. Шахрайство живе на довірі людини. Поки її можна обманювати, поки вона не вмикає захисні механізми критичного мислення, не починає вивчати продукт, який купує, — її будуть обманювати. Це як вуличні наперстки. У цій грі неможливо перемогти, але вона розрахована на людей, які готові себе обманювати і не ставитимуть навідних запитань про те, як взагалі гра працює, і чому я не виграю.
Як визначити правда це, чи фейк
Якщо ми бачимо пост про розіграш квартири в Києві, то для початку потрібно написати повідомлення на сторінку, де він опублікований. Отримати фотографії квартири, за допомогою сервісів, які є у відкритому доступі (наприклад, Google Image Search), перевірити, звідки взяті ці фотографії. Почати особисту взаємодію зі сторінкою: ставити навідні запитання, наприклад, чому вони розігрують квартиру. Рано чи пізно людина прийде до розуміння, що ніякої квартири не існує і її обманюють. Швидше за все, їй або не відповідатимуть, або відправлять фейкові фотографії іншої квартири.
Якщо це новинні фейки — завжди потрібно перевіряти джерела інформації. Дуже часто інформацію публікують сайти-одноденки, про які нічого не відомо. Завжди необхідно розуміти, звідки походить інформація, і спершу скептично ставитися до того, що тобі кажуть.


Немає коментарів:

Дописати коментар