Література чи фізика: що важливіше у сучасному світі?

У молодшій та середній школі діти відвідують уроки малювання й музики – предмети, що зникнуть з розкладу пізніше, у віці, коли здатність сприймати художні образи тільки поглиблюється. Чому ж так? Виходить ці дисципліни не вважаються серйозними, життєво необхідними для розвитку дитини?
НУШ ставить за мету формування семи, (інколи виділяють одинадцять) компетентностей. Деякі з них можна віднести до точних наук, інші – до гуманітарних, тоді як решта – поєднують у собі ознаки обох напрямків. При цьому жодна з компетентностей не є важливішою за інші.

Фізики проти ліриків – хто переміг?

Відома суперечка фізиків та ліриків почалась у далекому 1959 році з листа студентки одного з педагогічних вишів, що прочитала вірш Блока знайомому фізику. Отримавши зверхню відповідь, мовляв, поети не важливі, обурена дівчина звернулася до кореспондентів газети «Комсомольська правда». Так і постало питання: чи дійсно цікавість до мистецтва знецінена технічним прогресом? Дискусія отримала колосальний розголос. Наукові робітники, студенти, поети, молодь, літні люди – в редакцію писали усі. Байдужим не лишився ніхто.
Утім, чи судилося перемогти «лірикам» у Радянському Союзі, що мав на меті наздогнати й перегнати захід? Державі, де прогрес виміряли тонами зерна й чавуну, довжиною залізничних доріг, польотами у космос. Звісно, тоді фізики отримали перевагу. У наш час цінність професій певною мірою зрівнялась, однак вплив тих дискусій дається взнаки до сьогодні.
Хочеш стати заможним – заробляй гроші. Здається, очевидно. Втім, велика кількість хвацьких підприємців не обов’язково робить країну заможною. Не менш важливі якісна комунікація та значний людський капітал, що створюють належні умови для розвитку. Саме тому країни ЄС сповідують європейські цінності, такі як право на самовизначення, парламентаризм, правова культура, соціальне партнерство, толерантність, та ін., що лежать в основі швидкого прогресу та роблять його можливим.

«Безкорисне» знання?

Свого часу відомий філософ та математик Бертран Рассел назвав гуманітарне знання «безкорисним». Не бажаючи образити, а швидше для того, щоб підкреслити той факт, що користь природничих наук очевидна, адже технічні досягнення – телефони, хмарочоси – є матеріальним її свідченням, а от користь гуманітарних наук –  опосередкована й розмита.
Якщо у радянські часи вододіл дискусії фізики-лірики проходив на межі «мистецтво-наука», то сьогодні технічне знання сприймається як утилітарне, прагматичне, тоді як філософія, соціологія, педагогіка та ін. часто не вважаються настільки ж серйозними науками. Це щось допоміжне, прикраса, дизайн для вже готового механізму, теорії. Але чи дійсно це так?

Наведемо два приклади. У Японському інституті дорожнього будівництва інженери, які проектують мости, відвідують річний курс «Мистецтво доби Відродження». Якщо не розвивати творчу фантазію, вважають японці, проектувальник навчиться будувати лише один міст, лише одну дорогу. Інший приклад. Колись Білл Гейтс, засновник «Microsoft», сказав, що для створення компанії йому необхідні якісні програмісти й математики, Стів Джобс у відповідь зазначив, що серед цінностей «Apple», крім технічного, є ще сильний гуманітарний, творчий компонент.

Нові факти чи новий кут зору – що важливіше?

То що ж за компонент допоміг Стіву Джобсу зробити свої пристрої ледь не уособленням стилю життя креативного класу? Таємниці немає: гуманітарний підхід спрямований на поліпшення якості комунікації та дозволяє знайти неочікувані підходи там, де раніше дослідники зайшли б у глухий кут чи помилково трактували факти. Що більше голосів ми чуємо, то більш комплексно бачимо проблему, а це, зі свого боку, зменшує кількість помилок у роботі, сприяє швидкому прогресу.
Тож не дивно, що сучасна школа ставить на меті саме розвиток софт скиллс - навичок, які допоможуть дітям стати успішними дорослими. За предметами, які вивчають у школі, всі компетентності НУШ можемо поділити на три групи:
1. Точні науки – математична компетентність; компетентність у галузі природничих наук, техніки, технології.
На межі ХІХ-ХХ ст. саме вони сприяли значному покращенню умов життя людини та допомогли в рази збільшити продуктивність праці. Чимало людей ототожнюють їх розвиток з прогресом, що зовсім не дивно.
2. Гуманітарні – вільне володіння державною мовою, здатність спілкуватись іноземними мовами; громадянська та соціальна компетентності, пов’язані з ідеями демократії, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя; культурна компетентність.
Попри стереотипи, гуманітарні науки не є менш точними у своїй аргументації чи фактах. Психоаналіз, психологія, криміналістика, політологія, культурологія та інші не лише розкривають закони, за яким живе і розвивається суспільство, але й лікують колективні травми. Інколи знання з саме цих дисциплін допомагає медіа й політиками ставати сірими кардиналами та керувати людськими масами.
3. Компетенції, які поєднують ознаки гуманітарних та точних наук: інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; підприємливість та фінансова грамотність.
Чимало викликів, що стоять перед сучасними людьми, рівномірно пов’язані з гуманітарними і точними науками. Створення товару з розумінням потреб іншого, доставка, адаптація під закордонні ринки, людські конфлікти, емоційні та соціальні потреби, мотивація персоналу до безперервного навчання – все це є питаннями комунікації і сферою гуманітарного знання.
То чи можна констатувати перевагу однієї групи компетентностей над іншою? Швидше за все – ні. Усі процеси мають йти паралельно та все більше галузей будуть розвиватися на стику як синтез гуманітарного і точного знання. А їх, вочевидь, наслідують й освітні траєкторії.